Tag Archives: Сила заступницької молитви з наполегливістю. Молитва. Невпинна молитва.

Сила заступницької молитви з наполегливістю.

Постійність винагороджується

Взірцем молитви, є свята Моніка матір святого Августина, котра не покладаючи рук з наполегливістю молилась за свого сина і Господь Її вислухав.

Вона була єдиною віруючою у своїй родині і дуже прагнула, щоб її близькі теж прийшли до Бога. Особливо змушував її страждати, більше, ніж інші, один із синів. Він був розумний, захоплювався модними філософськими течіями, вів розпусне життя, любив розкіш і задоволення, навіть став батьком позашлюбної дитини. Мати розуміла що не зможе вплинути на сина інтелектуальними аргументами, і тому вирішила imagesневпинно молитися  за нього.

Пізніше ця жінка знайшла духовного наставника, святого Амбросія, що підтримував її в наполегливій молитві.  «Безсумнівно, син, на котрого вилилося стільки ваших сліз, не загине», — сказав він їй. Цей священик потім потоваришував із її сином. На відміну від інших, котрі намагалися безуспішно переконати юнака, цей священик володів даром вести дискусію. І, зрештою, завдяки прикладові цього духовного наставни­ка та його аргументам, юнак навернувся до Бога. Молитви матері, її постійність були винагороджені!

Історія святої Моніки навчає нас, що заступницька молитва не стільки залежить від нашої святості, скільки від нашої смиренності та постійності. Тому розглянемо дві притчі Ісуса Христа: про наполегли­вого друга і наполегливу вдову (див. Лк, 11,5-8; 18,1-8).

У першій притчі Христос розповідає про людину, котра пізнім ве­чором настійливо прохала про допомогу — просила хліба для свого то­вариша, що несподівано прибув здалеку. Його приятель, що вже влігся із родиною на ніч, спочатку відмовляє, але людина вперто просить про допомогу і таки домагається свого. Чоловік задовольняє прохання, можливо, дійсно відчуваючи співчуття до знайомого, а, можливо, щоб швидше позбутися настирливого прохача.

Схожа до цієї і притча про наполегливу вдову, що вимагала право­суддя від несправедливого судді. Неважко уявити, як суддя прокидався щоранку з неприємною думкою про те, що ця жінка знову прийде ви­магати справедливості. Він знає наперед усе, що вона йому скаже і що він їй на те відповість. Але, зрештою, суддя здається: «Добре, допоможу цій удові, а то вона мене дістане до живих печінок!»

У цих притчах Ісус не порівнює нашого Небесного Отця з неспра­ведливим суддею або непривітним приятелем. Ці історії зосереджені на самих проханнях, адже Христос закінчує притчу про наполегливого друга Своїм знаменитим «Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять» (Лк 11,9), а наприкінці притчі про вдову запитує: «А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?» (Лк 18,7). » Переглянути