Гріх захланності і блаженство тихих
Захланність, як і гордість, не є конкретним гріхом вчинку. Це своєрідна життєва постава, яка своїми коріннями сягає в поставу гордості, що більше, — є одним з її проявів. Зазвичай ми не бачимо внутрішнього зв’язку між ними, тому що захланність у своїх найпростіших формах проявляється як дуже примітивна постава, що принижує захланну людину в очах ближніх і не дозволяє їй гордитися або вивищувати себе над іншими. Але коли захланність розгорне свої крила, то тоді побачимо її як рідну дочку гордості. Щоби зрозуміти внутрішній зв’язок між захланністю і гордістю, слід повернутися до характеристики гордості, яку я описав у попередньому розділі.