Кафедральний римо-католицький костел святих Апостолів Петра і Павла

Поміж великими обітницями, що їх дало Пресвяте Серце Христове святій Марії Маргареті  Алякок, одна особливо заслуговує на те, щоб усі звернули на неї увагу. Її об’явив Ісус Христос св. Маргареті в 1689 році перед смер­тю святої. Між обітницями Христового Серця вона дванадцята з ряду. Ось вона:

“У виливі милосердя Мого Серця обіцяю, що Моя всемогутня любов уділить ласки ос­таточного витривання всім тим, що приймуть св.Причастя у перші п ‘ятниці в місяці через дев’ять місяців по черзі; вони не вмруть у Моїй неласці, ані теж без прийняття святих Тайн, а Моє Серце залишиться їм безпечним притул­ком у тій останній хвилині”.

Оце та “Велика Обітниця” переповненого милосердям Христового Серця, яку ми хоче­мо пояснити , щоб розбудити гаряче бажання прийняти ті, такі повні любові запросини Христа, що жертвує нам такий лег­кий спосіб, як забезпечити собі спасіння нашої душі.

Правдивість цієї обітниці

» Переглянути

Серце Ісуса, списом пробите, поми­луй нас (пор. Йо. 19,34) – співаємо щоденно у червневій літанії. Разом зі св. Павлом Апостолом зазирнімо до відкритого Серця Спасителя, щоб по­бачити там, чим є Широта, Довгота, Ви­сота і Глибина, та пізнати любов Христа котра перевищує всіляке знання, щоб ми були наповнені цілою Божою По­внотою (пор. Еф. З, 18-19).

ШИРОТА:

«Все передав Мені Отець мій» (Мт. 11, 27).

Серце Ісуса, з котрого в повні все ми отримали… » Переглянути

ОТЧЕ НАШ… – НАЙДОСКОНАЛІША З МОЛИТОВ

Раз якось Він молився в якомусь місці, і, як закін­чив, сказав до Нього один із Його учнів: «Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх уч­нів». А Він до них промовив: Коли ви молитесь, кажіть: «Отче, нехай святиться ім’я Твоє; не­хай прийде царство Твоє!» (Лк. 11:1-2).

Таким чином святий апостол і євангеліст Лука розповідає, як Ісус Христос навчив Своїх учнів молитися Отче наш… Ця молитва є також в Євангелії від Матвія (Мт. 6:9-13).

Отче наш…, яку називають Молитвою Го­сподньою, має свою досконалість від Автора, а Ним є не звичайна людина чи ангел, лише сам Ісус Христос, наш Господь.

Молитва Господня – найвеличніша зі всіх, тому що містить все те, про що ми повинні про­сити, – як те, що відноситься до Бога (три перші прохання), так і те, про що молимося у зв’язку з нами самими та нашими ближніми (чотири ос­танні прохання). » Переглянути

Молитва – це сила проти зла та сатани.

Сатана наближається до людини з привабливими пропозиціями, намагаючись привернути її увагу та цікавість. Але його єдиною метою є обманути особу, адже він – це брехун і батько брехні. Привернувши угаву Єви, диявол зацікавив її до діалогу. В ході розмови він обманом, крок за кроком, добився свого – схилив людину до гріха. Маскуючи гріх у щось добре, злий дух намагається у діалозі переконати людину в тому, що те, що він пропонує, не є чимось поганим, а навпаки, корисним та добрим: «Це неправда, що це зло. Це добрий плід, скуштуй його, він смачний»! Такою є стратегія сатани.

Проповідник зазначив, що кожен із нас має спокуси гордості, марнославства, пожадливості, жадібності, а диявол намагається, переш усього, привернути нашу увагу і розпочати діалог, а потім переконати нас у тому, що його пропозиції не є злом, не є гріхом… Крок за кроком, він добивається свого, якщо людина замість того, щоб молитись, розмовляти з Богом, починає діалогувати із сатаною. А після гріхопадіння Адам та Єва ховаються від Господа, натомість, потрібно благодаті, щоб повернутись, розкаятись та попросити вибачення.

Серед іншого Глава Католицької Церкви підкреслив, що великі упадки розпочинаються із маленьких провин. Сьогодні ми часто говоримо про корумпованих посадовців та високоповажних осіб, про життя яких довідуємось із газет. Однак, корупція, зіпсуття розпочинається з малого, іноді, від того, що комусь замість одного кілограма, обваживши, дали 900 грам, тощо. Здавалось би дрібничка, але ні, адже саме таким чином людина входить у діалог з дияволом, що потім призводить до великих тяжких упадків.

Закінчуючи проповідь, Святіший Отець підсумував: «Під час спокуси не слід входити у діалог, але потрібно молитись словами: «Допоможи, Господи! Я слабкий. Я не бажаю ховатись від Тебе». Це є мужність, це означає перемогти. Коли ти починаєш діалогувати, до погано закінчиш, будеш переможений. Нехай Господь дасть нам благодать і супроводжує нас у цій сміливості, а якщо нас обмануто спокусою через нашу слабкість, то нехай Він дасть нам мужність підвестись та йти вперед. Саме для того й прийшов Ісус, саме для того»!

Джерело – Радіо Ватикану

Постійність винагороджується

Взірцем молитви, є свята Моніка матір святого Августина, котра не покладаючи рук з наполегливістю молилась за свого сина і Господь Її вислухав.

Вона була єдиною віруючою у своїй родині і дуже прагнула, щоб її близькі теж прийшли до Бога. Особливо змушував її страждати, більше, ніж інші, один із синів. Він був розумний, захоплювався модними філософськими течіями, вів розпусне життя, любив розкіш і задоволення, навіть став батьком позашлюбної дитини. Мати розуміла що не зможе вплинути на сина інтелектуальними аргументами, і тому вирішила невпинно молитися  за нього.

Пізніше ця жінка знайшла духовного наставника, святого Амбросія, що підтримував її в наполегливій молитві.  «Безсумнівно, син, на котрого вилилося стільки ваших сліз, не загине», — сказав він їй. Цей священик потім потоваришував із її сином. На відміну від інших, котрі намагалися безуспішно переконати юнака, цей священик володів даром вести дискусію. І, зрештою, завдяки прикладові цього духовного наставни­ка та його аргументам, юнак навернувся до Бога. Молитви матері, її постійність були винагороджені!

Історія святої Моніки навчає нас, що заступницька молитва не стільки залежить від нашої святості, скільки від нашої смиренності та постійності. Тому розглянемо дві притчі Ісуса Христа: про наполегли­вого друга і наполегливу вдову (див. Лк, 11,5-8; 18,1-8).

У першій притчі Христос розповідає про людину, котра пізнім ве­чором настійливо прохала про допомогу — просила хліба для свого то­вариша, що несподівано прибув здалеку. Його приятель, що вже влігся із родиною на ніч, спочатку відмовляє, але людина вперто просить про допомогу і таки домагається свого. Чоловік задовольняє прохання, можливо, дійсно відчуваючи співчуття до знайомого, а, можливо, щоб швидше позбутися настирливого прохача.

Схожа до цієї і притча про наполегливу вдову, що вимагала право­суддя від несправедливого судді. Неважко уявити, як суддя прокидався щоранку з неприємною думкою про те, що ця жінка знову прийде ви­магати справедливості. Він знає наперед усе, що вона йому скаже і що він їй на те відповість. Але, зрештою, суддя здається: «Добре, допоможу цій удові, а то вона мене дістане до живих печінок!»

У цих притчах Ісус не порівнює нашого Небесного Отця з неспра­ведливим суддею або непривітним приятелем. Ці історії зосереджені на самих проханнях, адже Христос закінчує притчу про наполегливого друга Своїм знаменитим «Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять» (Лк 11,9), а наприкінці притчі про вдову запитує: «А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?» (Лк 18,7). » Переглянути

 Ісус Христос усе Своє свідоме земне життя заступався за людей. Він прямо просив Свого Отця захистити і благословити нас (див. Йн 17,9.20), молився за Своїх учнів (див. Лк 22,31-32), молив Отця простити всім (див. Лк 23,34). Навіть коли Ісус не просить про зцілення (див. Мк 7,33-34), Він знає, що Його Отець завжди чує Його бажання (див. Йн 11,41-42). І, нарешті, заступниць­ка молитва Христа досягла свого апогею, коли Він помер на хресті, принісши Себе у жертву за наші гріхи. Навіть зараз, знаходячись на престолі слави, Ісус Христос «завжди живий, щоб (…) заступатися» за кожного з нас (Євр 7,25).

У ранній Церкві люди за прикладом Ісуса Христа молилися одне за одного. Наприклад, перед смертю Стефан просив Господа простити тих, хто кидав у нього камені (див. Діян 7,60). Епафр, єпископ міста Колоса і «служитель Христа», описується як людина, котра «завжди змагається за вас у молитвах, щоб ви стояли непохитно в досконалості та виконували волю Божу в усьому» (Кол 1,7; 4,12). Перші християни молилися за Петра, за його звільнення з темниці (див. Діян 12,5), за безпечну подорож для Павла і Варнави (див. Діян 13,2-3), за Божий захист для Церкви, за благодать для благовісту (див. Еф 6,18-20). Во­ни молилися за зцілення (див. Як 5,14-15), духовну зрілість і мудрість (див. Еф 1,16-17). » Переглянути

” Свято Непорочно зачатої Марії стає святом для всіх нас, якщо нам з допомогою наших “так” кожний день, вдається перемогти наш егоїзм і робити щасливішим життя наших братів, дарувати їм надію, втираючи сльози дарувати трішки радості!” 

Папа Франциск

Урочистість Непорочного Зачаття Марії — це свято перемоги благодаті. Єдина з-поміж дочок Єви, котра була вбережена від первородного гріха заради майбутніх заслуг свого Сина. Марія стоїть на чолі тих, хто «обраний перед створенням світу, щоб були святі й непорочні у любові», як пише святий Павло у другому читанні.
Перше читання та Євангеліє показують нам, як сповнити ці слова. Різниця між Євою і Марією — в послухові Богу, у виконанні Божого наказу. Перед лицем Божого закону за нами завжди залишається вибір: кого послухатися, кому повірити більше: собі? Богу? іншому голосу, що нашіптує щось своє? Єва обрала останній шлях — і помилилася.

 

» Переглянути