Monthly Archives: Лютий 2017

Молитва “Отче наш” – Молитва Господня.


massage-molitvaОТЧЕ НАШ… – НАЙДОСКОНАЛІША З МОЛИТОВ

Раз якось Він молився в якомусь місці, і, як закін­чив, сказав до Нього один із Його учнів: «Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх уч­нів». А Він до них промовив: Коли ви молитесь, кажіть: «Отче, нехай святиться ім’я Твоє; не­хай прийде царство Твоє!» (Лк. 11:1-2).

Таким чином святий апостол і євангеліст Лука розповідає, як Ісус Христос навчив Своїх учнів молитися Отче наш… Ця молитва є також в Євангелії від Матвія (Мт. 6:9-13).

Отче наш…, яку називають Молитвою Го­сподньою, має свою досконалість від Автора, а Ним є не звичайна людина чи ангел, лише сам Ісус Христос, наш Господь.

Молитва Господня – найвеличніша зі всіх, тому що містить все те, про що ми повинні про­сити, – як те, що відноситься до Бога (три перші прохання), так і те, про що молимося у зв’язку з нами самими та нашими ближніми (чотири ос­танні прохання). » Переглянути

Папа Франциск вчить нас, як подолати спокуси

Молитва – це сила проти зла та сатани.

Сатана наближається до людини з привабливими пропозиціями, намагаючись привернути її увагу та цікавість. Але його єдиною метою є обманути особу, адже він – це брехун і батько брехні. Привернувши угаву Єви, диявол зацікавив її до діалогу. В ході розмови він обманом, крок за кроком, добився свого – схилив людину до гріха. Маскуючи гріх у щось добре, злий дух намагається у діалозі переконати людину в тому, що те, що він пропонує, не є чимось поганим, а навпаки, корисним та добрим: «Це неправда, що це зло. Це добрий плід, скуштуй його, він смачний»! Такою є стратегія сатани.

Проповідник зазначив, що кожен із нас має спокуси гордості, марнославства, пожадливості, жадібності, а диявол намагається, переш усього, привернути нашу увагу і розпочати діалог, а потім переконати нас у тому, що його пропозиції не є злом, не є гріхом… Крок за кроком, він добивається свого, якщо людина замість того, щоб молитись, розмовляти з Богом, починає діалогувати із сатаною. А після гріхопадіння Адам та Єва ховаються від Господа, натомість, потрібно благодаті, щоб повернутись, розкаятись та попросити вибачення.

Серед іншого Глава Католицької Церкви підкреслив, що великі упадки розпочинаються із маленьких провин. Сьогодні ми часто говоримо про корумпованих посадовців та високоповажних осіб, про життя яких довідуємось із газет. Однак, корупція, зіпсуття розпочинається з малого, іноді, від того, що комусь замість одного кілограма, обваживши, дали 900 грам, тощо. Здавалось би дрібничка, але ні, адже саме таким чином людина входить у діалог з дияволом, що потім призводить до великих тяжких упадків.

Закінчуючи проповідь, Святіший Отець підсумував: «Під час спокуси не слід входити у діалог, але потрібно молитись словами: «Допоможи, Господи! Я слабкий. Я не бажаю ховатись від Тебе». Це є мужність, це означає перемогти. Коли ти починаєш діалогувати, до погано закінчиш, будеш переможений. Нехай Господь дасть нам благодать і супроводжує нас у цій сміливості, а якщо нас обмануто спокусою через нашу слабкість, то нехай Він дасть нам мужність підвестись та йти вперед. Саме для того й прийшов Ісус, саме для того»!

Джерело – Радіо Ватикану

Сила заступницької молитви з наполегливістю.

Постійність винагороджується

Взірцем молитви, є свята Моніка матір святого Августина, котра не покладаючи рук з наполегливістю молилась за свого сина і Господь Її вислухав.

Вона була єдиною віруючою у своїй родині і дуже прагнула, щоб її близькі теж прийшли до Бога. Особливо змушував її страждати, більше, ніж інші, один із синів. Він був розумний, захоплювався модними філософськими течіями, вів розпусне життя, любив розкіш і задоволення, навіть став батьком позашлюбної дитини. Мати розуміла що не зможе вплинути на сина інтелектуальними аргументами, і тому вирішила imagesневпинно молитися  за нього.

Пізніше ця жінка знайшла духовного наставника, святого Амбросія, що підтримував її в наполегливій молитві.  «Безсумнівно, син, на котрого вилилося стільки ваших сліз, не загине», — сказав він їй. Цей священик потім потоваришував із її сином. На відміну від інших, котрі намагалися безуспішно переконати юнака, цей священик володів даром вести дискусію. І, зрештою, завдяки прикладові цього духовного наставни­ка та його аргументам, юнак навернувся до Бога. Молитви матері, її постійність були винагороджені!

Історія святої Моніки навчає нас, що заступницька молитва не стільки залежить від нашої святості, скільки від нашої смиренності та постійності. Тому розглянемо дві притчі Ісуса Христа: про наполегли­вого друга і наполегливу вдову (див. Лк, 11,5-8; 18,1-8).

У першій притчі Христос розповідає про людину, котра пізнім ве­чором настійливо прохала про допомогу — просила хліба для свого то­вариша, що несподівано прибув здалеку. Його приятель, що вже влігся із родиною на ніч, спочатку відмовляє, але людина вперто просить про допомогу і таки домагається свого. Чоловік задовольняє прохання, можливо, дійсно відчуваючи співчуття до знайомого, а, можливо, щоб швидше позбутися настирливого прохача.

Схожа до цієї і притча про наполегливу вдову, що вимагала право­суддя від несправедливого судді. Неважко уявити, як суддя прокидався щоранку з неприємною думкою про те, що ця жінка знову прийде ви­магати справедливості. Він знає наперед усе, що вона йому скаже і що він їй на те відповість. Але, зрештою, суддя здається: «Добре, допоможу цій удові, а то вона мене дістане до живих печінок!»

У цих притчах Ісус не порівнює нашого Небесного Отця з неспра­ведливим суддею або непривітним приятелем. Ці історії зосереджені на самих проханнях, адже Христос закінчує притчу про наполегливого друга Своїм знаменитим «Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять» (Лк 11,9), а наприкінці притчі про вдову запитує: «А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?» (Лк 18,7). » Переглянути