Травень – місяць Діви Марії

media-30535-6В Католицькій Церкві місяць травень посвячений Пресвятій Богородиці Діві Марії, а також в ці дня є традиція звершувати травневі богослужіння. «Чому Діві Марії посвячений саме цей місяць?» або «Де й коли виникла та древня традиція?» Для цього, звернемося до витоків цієї прекрасної традиції і, більше того, постараємося, щоб і вона ввійшла в наше релігійне життя.

Декотрі історики, припускають, що в початках цієї традиції лежить боротьба з язичницькими культами. На Сході травень був місяцем богині Артеміди, а в Римі весною вшановували богиню Флору. Церква, особливо в Середньовіччі, доклала чимало зусиль, щоб «охрестити» язичницьку традицію і скерувати її в ніше русло.

Витоки травневих богослужінь знаходимо та грецькому сході, де вже в V ст.. віруючі в травні збиралися разом і співали гімни, що прославляли Діву Марію. На Заході перші спроби посвятити травень Богородиці вперше зустрічаються в в Іспанії на зламі XIII – XIV ст. Король Кастилії та Леона Альфонсо X, автор збірника з 420 піснеспівів, присвячених Діві Марії (Cantigas de Santa María) в одній з кантиг Ben vennas Mayo, пов’язує місяць травень з Пресвятою Богородицею.

Один з домініканських містиків блаж. Генріх Сузо у своїх творах згадує, що, як був дитиною, збирав квіти та приносив їх Марії. В багатьох житіях святих та монастирських хроніках можна прочитати про травневе вшанування Пресвятої Діви. Хорошим прикладом тому служить св. Філіп Нері, котрий збирав дітей біля скульптури Богоматері, закликав їх до молитви і клав разом з ними квіти до ЇЇ ніг. Вперше, травень був названий місяцем Марії у 1549 році в книзі Вольфганга Сейдля «Духовний травень», що була видана в Німеччині.

Однак, центром травневих богослужінь, звідки вони поширилися по всьому світі, стала Італія. На початку XVII ст., травневі богослужіння звершали італійські домініканці, а саме у Фьезоле, де палким проповідником тих служінь бул о. Анджело Домініко Ждуінжі. Він у 1676 році заснував братство Comunella, метою якого було вшанування Пресвятої Діви, особливо в травні.

Другим, значимим для травневого культу, місцем був Неаполь. Тут від 1674 року в травні у церкві св. Клари звершувались щоденні богослужіння, на яких співалися богородичні пісні, а на завершення благословлялись присутніх Пресвятими Дарами.

Батьком травневих богослужінь вважається єзуїт о. Ансолані, що жив на зламі XVII – XVIII ст. Він організовував у королівській каплиці спеціальні концерти богородичних піснеспівів, которі завершував благословенням Дарами.

Великим пропагандистом травневих богослужінь був єзуїт о. Альфонс Муццареллі, котрий у 1787 році видав спеціальну брошуру і розіслав її всім італійським єпископам. Його молитовник витримав бл. 70 видань. Він також ввів це богослужіння в римські церкві Іль Джезу. Супроводжуючи папу Пія VI в Париж, він привіз це богослужіння і у Францію. Потім ця практика поширилася в багатьох єзуїтських монастирях та навчальних закладах.

25 березня 1815 року Пій VII написав буллу, про травневі богослужіння, дарувавши повний відпуст всім, хто приймає в них участь. Це ще більше сприяло поширенню традиції.

У 1965 році Папа Павло VI у спеціальному посланні присвяченому місяцю травню, закликав вірних зберігати цю традицію. Він писав: «Нехай Та, котра пережила тривоги і тяготи земного життя, втому щоденних турбот, труднощі та випробування бідності і страждання Голгофи, в годину нужди прийде на поміч Церкві та людству.»

У 1859 році папа Пій IX затвердив, існуючу вже форму травневих богослужінь, що складалися зазвичай із Лоретанської літанії, проповіді та урочистого благословення Пресвятими Дарами.

Лоретанська літанія – основна частина травневих богослужінь. Свою назву вона бере від італійського міста Лоретто, де в місцевій базиліці зберігається тзв. Святий дім (Santa Casa), фрагменти житла Пресвятої Богородиці. Саме тут Літанія до Пресвятої Діве була особливо популярною. Однак вважається, що з’явилася вона у XII ст. у Франції. Перша її версія не збереглася. Існувало декілька варіантів тексту. Один з них у 1575 році керівник хору в Лоретто Констанцо Порта поклав на музику. Це й сприяло популяризації саме того варіанту, що став відомим тепер у всьому світі.

У 1581 році Папа Сикст V дарував відпуст, всім хто відмовляв цю літанію. З роками в її текст додавалися все нові й нові заклики, що змусило на початку XVII ст. Священу конгрегацію обрядів заборонити самовільні додавання. Тим не менш, зміни в текст вносились, але вже зі схвалення Риму. Остання зміна була додана у 1995 році, коли було додано заклик «Цариця сімей».

За матеріалами порталу icatholic.ru

 

 

Напишіть відгук