З щоденника Св. с. Фаустини Ковальської

ФаустинаПостійним зусиллям моїм є випрошувати милосердя для світу. Тісно поєднуюся з Ісусом і стаю як жертва благальна за світ. Бог мені не відмовить ні в чому, коли Його благаю голосом Сина Його. Моя жертва є нічим сама по собі, але коли її поєдную з жертвою Ісуса Христа, то стає всемогутня і має силу перепрошення гніву Божого. Бог любить нас в Синові Своєму, болісна мука Сина Божого є постійним пом’якшенням гніву Бога (Щ. 482).

Коли с. Фаустина була в лікарні 1936 р.

«Уночі я раптово прокинулася і пізнала, що якась душа просить мене помолитися за неї і що їй дуже потрібна молитва. Коротко, але від усієї душі я просила в Господа ласки для неї. На другий день десь по дванадцятій,

увійшовши в залу, я побачила особу, яка вмирала, і дізналася, що агонія почалася вночі. Вияснилося, що це було тоді, коли мене просили помолитися. Раптом я почула в душі голос: Відмов ту вервицю, яку Я тебе навчив. Я побігла по вервицю, стала на коліна біля вмираючої і почала палко відмовляти ту вервицю. Раптом вмираюча розплющила очі і подивилася на мене, і я ще не змовила вервиці до кінця, а вона вже померла з дивним спокоєм. Я гаряче просила Господа, щоб Він сповнив обітницю, яку дав мені щодо тієї вервиці. Господь дав мені пізнати, що ця душа отримала ту ласку, яку Господь обіцяв мені. Ця душа була першою серед тих, хто зазнав Господньої обітниці. Я відчувала, як сила милосердя огортає цю душу.

Повернувшись до своєї кімнати, я почула такі слова: Я бороню кожну душу у годину її смерті, як Свою славу, якщо вона відмовлятиме ту вервицю, або якщо при вмираючому інші відмовлять – доступляться такого самого відпусту. Коли при вмираючому відмовляють ту вервицю, вгамовується Божий гнів, а незглибиме милосердя огортає душу і зворушуються нутрощі Мого Милосердя заради Страсної Муки Мого Сина. О, якщо б усі пізнали, яким великим є Господнє милосердя і як дуже усі ми потребуємо того милосердя, а особливо у ту вирішальну годину».

Щоденник с. Фаустини (809-811).

Напишіть відгук