Про Воскресіння

MaLFCh5Pxh0

Розмова Петера Завальда у 1996р.

з Йосифом Рацінгером

а нині Папа Бенедикт XVI

— Протягом двадцяти чотирьох годин Воскресіння було визнано фактом. Того ранку всі мешканці Єру­салима відчували дивне гарячкове збудження. Спершу затряслася земля. Потім три години тривала піщана буря і чергові струси. Коли жінки принесли звістку про порожній гробівець, учні вирішили, що це пусті балачки. Вони не повірили. Але ввечері будь-які сум­ніви розвіялися — принаймні в апостолів. Двоє з них по дорозі до Емауса зустріли Ісуса, який дав їм себе впізнати. Так розпочалася історія християнства.

— Питання, наскільки швидко мешканці Єрусалима прийняли звістку про всю цю подію, нехай залишить­ся відкритим. Закінчення Євангелія від святого Матвія свідчить, що дехто мав сумніви ще й після великої останньої появи Ісуса на горі в Галілеї. Розп’ятий воскрес і сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі». Новина про Воскресіння завжди супроводжу­валася сумнівами, які намагалися її підважити, хоча це всепереможна новина, і вона перемагає скептицизм.

Христос покинув земний світ і вступив у новий вид тілесності, яка не підлягає фізичним законам, належа­чи до Божого світу, з якого Христос являється людям і відкриває їхні серця, щоби вони могли Його пізнати і доторкнутися до Нього. Він постійно нас запрошує, щоб ми, як Хома, «апостол-недовірок», торкнулися Його — і відчули Його живу присутність, завдяки якій Христос постійно наново проявляє себе в історії.

Справді, саме завдяки Воскресінню у світ увійшло щось нове, завдяки Воскресінню змогла виникнути Церква — спільнота віруючих у Христа, спільнота но­вого Божого Народу.

  • Хрест, найбільший символ усього світу, як його назвав Романо Ґвардіні, став знаком християн. Хрест із замученою людиною — символ, який викликає обу­рення. Вже Павлові доводилося нагадувати: не опо-рожнюйте Хреста, не робіть його лінійним, не робіть його горизонтальним, не робіть з Божого знаку «плюс» земного знаку «мінус». Це справді щось небувале. Хрест, який мав покласти край не тільки Вісті Хрис­та, а й Йому самому, Його тілу і крові, став символом Спасіння, символом життя, а не смерті. Парадокс: через Хрест — до спасіння.
  • Ранні образи Розп’яття показують Розп’ятого водночас як Воскреслого, як Царя. Вони змальову­ють Його з відкритими очима, щоб показати, що Бог не помер, що Він залишився живим і дає життя. Цим самим Хрест з римського тавра ганьби перетворюється на символ тріумфу Сина Людського, знак, який не тіль­ки покажеться нам наприкінці днів, а показується нам уже зараз, тому що Він наближається до нас як пере­можець і провадить нас. Через Хрест ми відкриваємося до живого Бога, а в Стражденному стає видно розраду, якою є сильніша від смерті Божа любов.
  • У цей спосіб Хрест справді став знаком Спасіння, знаком Ісуса Христа, Його монограмою, через Хрест ми символічно поєднуємося з Ним.
  • Для прибічників Ісуса розп’яття, мабуть, вия­вилося шоком: Месія, який сліпим повертав зір, а по­мерлим — життя, раптом дозволив, щоби кати вла­ди принизили Його, зневажили, прибили до хреста. Це абсолютно незбагненно: чому Бог був змушений страждати й померти заради спасіння свого власного творіння?
  • Це таємниця Бога — чому він не ввійшов у світ як той, хто силою своєї влади будує справедливий суспільний лад. Чому Він зійшов, щоб страждати за нас і з нами.Бог стає маленьким, щоб ми могли Його збагнути. Щоб ми протиставили принципу гордині і принципу самообожнювання протилежний принцип. Бог прихо­дить як той, хто зворушує наші серця.
  • Ми ніколи не зуміємо повністю збагнути цю таєм­ницю. Попри те, вона є найбільш позитивною від­повіддю, яку ми чуємо про Бога: Бог не владарює, як правитель. Бог здійснює свою владу інакше, ніж земні правителі. Його влада — це співлюбов і співстраж-дання. Саме у стражданні перед нами проявляється істинне обличчя Бога. У стражданні Бог несе з нами несправедливість світу, так що саме в найчорніші мо­менти ми можемо почуватися найближчими до Бога.

 

Напишіть відгук