Проповідь на ІІІ Неділю Звичайну. Рік В. о. Олександр Бурмістров

84JcYfDeItY(Не 8, 2-4а. 5-6. 8-10; Лк 1, 1-4; 4, 14-21)

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні Перше читання і Третє, тобто Євангелія, говорять про новий початок. Про що йдеться, спробую пояснити. Давайте спершу поглянемо на перше читання, з Книги Неємії. Але перед тим, як говорити про сьогоднішній текст, давайте поглянемо, що відбувалося в історії Ізраїльського народу раніше, тобто до цього тексту.

Перед тим, як розігрувалася сьогоднішня сцена, Ізраїльський народ був захоплений великою та могутньої державою – Вавилоном. Пізніше вавилонський цар Навуходоносор видав наказ, щоб депортувати євреїв з їхньої землі у Вавилон. Звісно, що не всіх євреїв виселили, але велика кількість все ж таки була змушена виїхати. У Вавилоні здавалося б, що євреї будуть терпіти, але вони дуже швидко призвичаїлися до культури вавилонян і в дуже швидкий час навіть стали елітою того краю. Ось такі вони євреї, не пропадуть. Ось так вони там довго жили, плодилися і віра їхня дуже міцно занепала. І ось коли до влади прийшов цар Кир, то він дозволив євреям повернутися до своїх домівок. Але що євреї на це сказали? «А для чого туди повертатися? Там все знищене, спустошене, а в нас тут свої маєтки, добра праця, кар’єра, ми вже тут звикли». І багато хто не хотів повертатися. Але все ж таки деякі євреї повернулися до свого дому. І що вони там застали? Застали спустошення, а ще гірше, їхні сусіди позаймали їх домівки. І тепер вони не знали, як це розв’язати. Храм був знищений та розграбований, тобто повний, можна сказати, крах. І тут люди зрозуміли, що самим їм з цим всім не впоратись і тоді вони пішли до священика Ездри, щоб той читав їм Слово Боже, яке мало їм допомогти. Тобто можна сказати, звернулися про допомогу до Богу. І Ездра читав це слово довго, а всі слухали його на колінах. Це є велика наука для нас католиків. Інколи священик трішки довшу проповідь скаже і ми вже нарікаємо. Але в інтернеті сидіти годинами, то це не дуже для нас важко. Але не про це сьогодні мова дорогі.
Ми можемо собі зараз сказати, для чого мені ця вся історія. Це ж історія Ізраїльського народу. Власне, що ні дорогі. Ця історія, яку я оповів, це історія кожного з нас. Любі, кожен з нас у своєму житті втікає від реальності. Скільки нас є таких, яких в дитинстві ображав тато, пив тато, мама ображала. Не розуміли мене, мало уваги приділяли. А когось хлопець покинув, або жінка зрадила. Когось батьки примушували ходити до храму і т.д. Скільки в нас є таких чорних спогадів. Ми не те, що говорити про них не хочемо, але навіть згадувати.
І що ми з цим всім любі зробили? Ми втекли з вами, ми втекли до Вавилону. Можливо ми це не зробили спеціально, ми не хотіли втікати, але життя було таким нестерпним, що воно нас вимусило це зробити. Вимусило втекти, замкнутися в собі, не говорити з тими, хто нас зранив, відмовитися від Бога. І що характерно, що у багатьох навіть досить добре склалося життя. Прекрасно закінчив навчання, влаштувався на роботу, має чудову сім’ю. Але всерівно щось не так, не відчувається правдивого щастя.
А воно і не буде відчуватися любі. Ось уявіть собі успішного бізнесмена з хворим серцем або шлунком. Все має, але хвороба не дозволяє нормально жити. Зранення, які кожен з нас має, вони заважають людині. Інколи здається, що це так давно було, а всерівно болить, коли згадаєш. Особливо ті люди, які повертаються з війни, вони є дуже зранені. І те, що вони часто починають пити або закінчують життя самогубством, це втікання від себе, це втікання від болів в душі.
І що Господь пропонує нам у сьогоднішньому слові зробити з цим всім. Господь говорить, щоб я повернувся туди, звідки вийшов. Повернутися до свого болю і почати все спочатку. І, що ми скажемо на це? А для чого туди повертатися? Мені і тут в принципі добре. Вони ж мене так образили. Власне, що буде така спокуса, не повертатися. Мені чомусь одразу пригадуються наші студенти або ж заробітчани, які виїхали зі страху з країни. І тепер бояться сюди повернутися.
Диявол власне буде так діяти, що буде нас виправдовувати. Ти ж невинний, це вони все винні, що примушували тебе ходити до храму, що били, сварили, що зрадив, залишив, відкинув, не зрозумів, забув і т.д. Можливо це і правда, але якщо ти цього не зробиш, рана залишиться. Ти ніколи не зможеш жити повноцінним життям.
Цього вчить нас також сьогоднішня Євангелія. Ісус повертається до свого дому і в суботній день йде до синагоги, де читає Слово Боже та вияснює його. Всі ми знаємо, що найважче правду доносити це до своїх близьких, адже вони всі тебе знають. Але незважаючи на це Ісус йде і говорить цю правду. А що сталося після того, як Ісус сказав своє слово? Тут сьогодні Церква нам цього не подає. Але коли ми відкриємо Біблію, то прочитаємо там, що після цієї події розлючені євреї вивели Ісуса на край гори, на якій було збудоване місто і хотіли скинути Його з неї. І тут дуже цікавий текст написаний: «Та Він, пройшовши серед них, пішов далі». І власне, не втік якимось кущами, не вийшов через чорний хід, але пройшов серед них. Тобто ввійшов між людьми. Це слово є відповіддю для нас сьогодні. Не потрібно втікати від своїх проблем, від своїх зранень, але потрібно ввійти в середину них. Потрібно ввійти в цю біль. Але не самому ввійти, але ввійти разом з Богом. Так як євреї, вони знали, що вони самі не відбудують своєї держави, не відбудують храму, тому відкривають Слово Боже і читають, тобто просять допомоги в Бога.
Я не вилікую сам своїх ран, не пробачу своїх гріхів, це лише Господь може зробити. А отже разом з Богом в молитві ввійди у глибину своєї рани. А ще краще, піди і порозмовляй з тією особою, яка тебе зранила, розтав все на свої місця. Якби ми більше розмовляли любі про те, що нам в один одному не подобається, то проблем було б набагато менше. Але ж гордість наша дуже часто не дозволяє цього вчинити. А потім нажаль терпимо через духовні зранення. Тому Господь сьогодні тебе запрошує піти до того, хто тебе зранив і порозмовляти з ним і обов’язково запросити у весь цей процес лікування самого Бога. Ось побачиш Бог вилікує тебе, звільнить тебе і ваші з ним відносини розпочнуться будуватися по новому, з початку. Амінь.

Напишіть відгук