Марія є Євхаристійною жінкою

Mariya

В наших роздумах сьогодні задумаємося над таїнством всіх таїнств – над Євхаристією. Знаємо, як вчить нас Катехизм католицької церкви (ККЦ), що вершиною прожиття християнського життя, таїнством, біля якого все відіграється, до якого все направлене, є святість Євхаристії. «Пресвята Євхаристія завершує християнське втаємничення. Ті, хто був піднятий до гідності царського священства через Хрещення і глибше уподібнилися Христові через Миропомазання, через Євхаристію стають учасниками в жертві Господній разом зі всією спільнотою» (ККЦ 1322).

Можливо багато з вас думає, що коли хочемо говорити про Євхаристію в поєднанні з таємницями Розарію, мусимо роздумувати про таємницю світла, яка каже про встановлення Пресвятої Євхаристії. Ми, однак, будемо роздумувати над іншою таємницею з життя Марії. Не тому, що Марія не присутня у вечірнику. Саме навпаки. Вона є дуже близькою до Євхаристії, бо є близько до Того, Хто її установив. Є близькою Ісусу. «Марія нас може вести до цього Найсвятішого Таїнства, бо має до неї глибоке відношення» (Ecclesia de Eucharistia, 53). Знаємо, що Марія була присутньою між апостолами, які однодумно перебували в молитвах…

«І точно не могла бути відсутньою при євхаристійних славленнях між вірниками першої християнської генерації, які постійно брали участь на ламанні хліба» (тут же). «Марія була євхаристійною жінкою цілим своїм життям. І тому Церква може, дивлячись на Марію, наслідувати її як взірець у відношенні до цього таїнства – таїнства Євхаристії.

Присутність Марії, євхаристійної жінки, можемо бачити вже в момент Втілення, у хвилини Благовіщеня. Марія вже тоді, в Назареті, перш ніж Ісус установив таїнство Євхаристії, «надала своє дівоче лоно для Втілення Божого Сина. Марія при Благовіщенні зачала Божого Сина у Його фізичній присутності з тілом і кров’ю – дала йому своє тіло й кров і цим передувала тому, що відображається у нас, коли під видом хліба і вина приймаємо Тіло і Кров Господні» (ЕЕ – Ecclesia de Eucharistia, 55).

Другий важливий момент в житті Марії, жінки Євхаристії, було жертвування в храмі, коли надала Богу любов свого серця. Євхаристія, яка уприсутнюється в жертві святої Меси і була славлена учнями в її присутності, і слова, які Марія слухала: «Це є тіло моє, яке жертвується за вас», означало для Марії те саме – Ісуса, якого зачала. Ісус залишається в ній і «означало знову прийняти в собі те серце, яке билося під її серцем» (ЕЕ – Ecclesia de Eucharistia, 56).

Її стояння під хрестом було стоянням адорації – поклонінням. Марія стояла під хрестом і адорувала свого Сина. Свідомо я не згадав одне таїнство, яке також сильно з’єднане з таїнством Євхаристії. Це таїнство з життя Марії, коли після Благовіщення Вона йде відвідати свою родичку Єлизавету.

Як же Марія після свого «fiat» (єврейське «нехай так буде») дізнається, що її родичка Єлизавета є вагітною, йде їй на допомогу, а в собі несе Ісуса. Чому її хотіла відвідати? «Могли ми собі думати, що Господь, що в ній був присутній, діятиме, щоб мала всі контакти з людьми обмежити. Марія, як найбільша містичка в історії людства, мала однак своє життя скероване на Бога! Не потрібно було їй мовчати? ЇЇ «fiat», яке дала Богу, (так само, як є і в нашому житті), з’єднується з fiat, в якому є згорнута конкретна людина (Єлизавета). Кожне завдання, яке нам Бог доручає, з’єднується з тим, що не маємо залишити для себе, але усім маємо ділитися з ближнім. Таким чином утворюємо спільноту. Марійне «fiat» – Амінь перемінилося на конкретний чин любові. Марія хоче ділитися з радістю. «Прийняти Ісуса і приходити з Ним до інших є дійсно християнською радістю». Радістю завжди треба ділитись. Радість треба поширювати далі. Тому Марія рушила в дорогу, щоб своєю радістю поділитися з Єлизаветою. Цією радістю можемо ділитися з іншими дуже простою формою: усмішкою, добрим вчинком, взаємодопомогою, вибаченням. Стараймося уділяти найглибшу радість, яка виходить з пізнання Бога в Христі.

Але дорога, якою Марія йшла до Єлизавети, була не зовсім легкою. Вона, бувши вагітною, приносить Ісуса і водночас приходить на допомогу Єлизаветі, щоб їй допомогти. «Ініціатива Марії була зумовлена дійсною покорою і відважною любов’ю та виходила з віри в Боже слово і з внутрішнього подиху Духа Святого. Хто любить, забуває про себе і повністю служить ближнім».

Марія несе Єлизаветі під серцем Ісуса, Божого Сина. Є ніби дарохранительницею, стає живим табернакулюм, монстранцією. Несе Того, Хто є Її Творцем, Хто є більшим від Неї. І ми можемо – як Марія – бути дарохранительницею. Ми є нею, коли в нас перебуває Бог благодаттю святого Причастя. Перебуває в нас Той, Хто є більший від нас, Хто нам дає нашу людську гідність – робить з нас Божих дітей. Наше «Амінь» – нехай так станеться – нас зобов’язує, щоб радість, яку нам Бог уділяє в Євхаристії, ми не залишили лише для себе. Радість, поділившись з іншими, зростає. Так, як про це просила свята Тереза з Лізьє: щоб Ісус, який в ній перебуває, після кожного святого Причастя з неї зробив живу монстранцію, щоб і ті, які хочуть бачити і пізнати справжнього Бога, могли Його побачити в нас.

о. Яна Віаннея OFM

Напишіть відгук