У ЦЕРКВІ НАЛІЧУЄТЬСЯ ПОНАД 130 ЄВХАРИСТІЙНИХ ЧУДЕС

Перемінення Гостії в шматок людського тіла,  вина в людську кров, багаторічні євхаристійні пости, левітації та чудесні зцілення – історія Церкви знає понад 130 чудес, що пов’язані з Євхаристією. Трапляються вони в хвилинах сумнівів у реальну присутність Христа в Пресвятих Дарах, під час спроб профанації, але також як нагорода за віру і любов.

Тіло і Кров

Першим євхаристійним чудом вважається перемінення Гостії і вина в шматок тіла і крові в монастирі в Ланчано в італійській провінції Кьєті в VIII столітті. У тамтешньому монастирі отців-василіанів один зі священиків сумнівався щодо присутності Ісуса Христа під видом хліба і вина. Ті сумніви прийшли до нього також під час Святої Меси, яку звершував він сам особисто. Коли закінчував говорити слова консекрації Гостія перемінилася в шматок тіла, а вино в людську кров. Монах про це повідомив своїх співбратів. Звістка рознеслася також в околицях. Було зроблено спеціальний реліквіарій, в якому Тіло і Кров зберігаються до цього дня. Кров перемінилася в п’ять грудочок, але Тіло залишилося недорканим. У 1970 році повністю досліджено чудесну Євхаристію. Дослідники встановили, що Тіло це фрагмент людського серця, без слідів консервації, і Кров має групу AB.

Зареєстровані випадки євхаристійних чудес походять в основному з Італії, де в період від 1000 до 1772 року їх відбулось 16. До найславетніших з них належать випадки в Трані (1000 р.), Феррарі (28 березня 1171 р. ), Алатрі (1228 р.), у Флоренції (30 грудня 1230 р. і 24 березня 1595 р.), в Больсені (1264 р.), Оффіді (1273), Мацерацо  (25 квітня 1356 р.), Турині (6 червня 1453 р.), Аості (25 липня 1535 р. і 10 травня 1718 р.), Сієні (14 серпня 1730 р. ) і Сан П’єтро Патєрно (27 січня 1772 р.). Описи цих чудес можна знайти в книжці «Євхаристійні чудеса» авторства Джоан Керол Круз.

Одне з останніх цього виду випадків зазначено в 1984 р. у Ватикані під час Святого Причастя, яке уділяв Йоан Павло II у своїй приватній каплиці для групи паломників з Азії. Коли Причастя приймала одна кореянка, гостія стала шматком тіла. Святіший Отець в глибокому мовчанні благословив жінку і уділяв Причастя далі.

Чудо перемінення відбувалися також, щоб зміцнити віру в справжню присутність Христа під час консекрації. Траплялися також випадки осквернення Пресвятих Дарів. У 1194 році в Аугсбургзі одна жінка вирішила тримати Гостію в себе вдома. Прийняла Святе Причастя, але його не проковтнула, заховала в хустину і занесла до дому. Після років, мучена докорами совісті сказала правду для священика, а той після відкриття реліквіарія, який жінка зробила власноручно, побачив, що облатка перемінилася на шматок Тіла. Таке саме чудо трапилося понад сто років пізніше в Італії, коли молода дівчина приховала Гостію, щоб передати її жінці, яка повинна була з неї зробити еліксир кохання, а також, коли певна заміжня жінка хотіла з Святого Причастя зробити ліки на невірність свого чоловіка.

Також профанація, яку вчинено ненавмисно, з недогляду, недбалості або безглуздості самих священиків була приводом перемінення Пресвятих Дарів. У 1330 році в Сієні в Італії одного священика покликали до хворого. Поспішаючи, він не помістив Гостії в спеціальну посуду, але вклав її між сторінками у бревіарій. Навколо неї на сторінках утворилися сліди крові. Одна з них існує до сьогоднішнього дня.

Євхаристія має силу оздоровлення. Один домініканець о. Франциск Лерм, про якого небагато інформації збереглося до наших часів, з кожним роком втрачав зір, аж поки став повністю незрячим. Під час  молитви випросив чудо і зір до нього повертався тільки на час звершення Святої Меси, яку служив він сам.

Інколи в Гостії бачили постать дитини або молодого чоловіка. Таке чудо трапилося в Польщі, в місцевості Дубно (сьогодні це на території України). У 1867 році під час сорокагодинного богослужіння, під час виставлення Пресвятих Дарів вірні зауважили промені, які відбивалися з Гостії. За хвилину в центрі Гостії з’явилася постать Спасителя. Це чудо тривало аж до кінця богослужіння і його бачили присутні в храмі.

 

Їжа найдосконаліша

В історії Церкви відомі також чудеса, які називають  євхаристійними постами. Особи, які його зазнають, довший час, а інколи протягом деяких років живуть не приймаючи їжі, а їх єдиною поживою є щоденне Святе Причастя.

Одна з перших осіб, яка зазнала євхаристійного посту, і про яку збереглися  історичні документи, це сільська французька дівчина Алпаіс, яка жила на початку XIII століття. Після багатьох важких хвороб дівчина була паралізована, а її єдиною поживою залишалася щоденна Євхаристія. Прибували до неї численні паломники, а також з княжого роду, а Церква офіційно дослідила і визнала це чудом. Після смерті Алпаіс була беатифікована.

Цікавою є також історія святого Миколи з Флюе в Швейцарії, який жив в кінці XV століття. Походив з сільської родини, будучи солдатом брав участь в чотирьох воєнних кампаніях. Після повернення одружився і став батьком десятьох дітей. Після двадцяти п’яти років від дружини отримав згоду на пустельницьке життя у недалекій долині. Його знали як брата Клауса і там пережив 20 років, нічого не ївши і не п’ючи. Приймав всього лише раз в місяць Святе Причастя.

У теперішніх часах особою, яка впродовж кількох десятків років живилася виключно Євхаристією була відома французька містичка Марта Робін, яка народилася в 1902 р., а померла в 1991 р. Все Життя провела у своєму родинному селі поблизу Ліона. З дитинства була набожна. У 16 років захворіла на запалення мозку. 15 жовтня 1925 р. в акті довіри повністю віддалася Богові. У 1926 р. була паралізована, від 1928 р. не могла спати ані ковтати, нічого не їла та не пила – впродовж  51 року єдиною її їжею була раз на тиждень Євхаристія. 2 жовтня 1930 р. отримала стигмати – знаки Господньої Муки на своєму тілі: на стопах, долонях, боці та чолі. Щотижня переживала у своєму тілі і в душі муку Ісуса Христа. У липні 1942 р. втратила зір.

Понад 50 років лежачи паралізована весь час жертвувалася Богові. Говорила, що «кожне життя є дорогою через Голгофу, а кожна душа Оливковим Садом; саме там кожна людина повинна у тиші пити келих свого життя. Кожне християнське життя є Месою, і кожна душа  на цьому світі це “Гостія”. (…) Гостія вашої Меси це ви самі; ви, тобто все те, чим ви є, що ви маєте, що робите».

Марта Робін відіграла дуже важливу роль в новітній історії французької Церкви. Була духовним керівником багатьох відомих постатей, лідерів нових католицьких спільнот, що створювалися в цій країні

Безпосередньо з її натхнення виникли «Вогнище Любові» (Foyers de Charite). Перше Вогнище Любові  на прохання Марти Робін заснував її  майбутній духівник о. Георгрес Фінет (1898-1990) з Ліона. Тепер діють вони в 40 країнах світу.

 

Євхаристійний піст

Євхаристійний піст пов’язаний з браком апетиту, небажанням або просто огидою до їжі. У дуже різкій формі переживала його свята Катерина Сієнська. Зі спогадів її духівника дізнаємося, що незважаючи на старання нормально харчуватися, свята не могла пересилити себе. Шлунок нічого не перетравлював і свята Катерина повертала все, навіть воду.

Євхаристійного посту зазнавали також особи, що живуть в XX столітті, між іншими Александріна де Коста (+ 1955 р.) і Тереза Неуманн (+ 1962 р.).

 

Отримати Святе Причастя з рук Ісуса

Святі, які з різних причин на деякий час були позбавленими можливості приступати до Святого Причастя отримували благодать чудесного його прийняття. Одним з них був святий Станіслав Костка (+ 1568 р.). Коли готувався вступити до ордену єзуїтів, захворів і змушений був  зупинитися в одній лютеранській родині. Господарі не погодилися, щоб привести священика зі Святим Причастям. Тоді  св. Станіслав молився палко до святої Варвари, покровительки  таїнства Покаяння і Святого Причастя в годині смерті. Свята появилася в супроводі ангела і принесла Євхаристію.

Домініканські перекази говорять про схоже диво, якого зазнала наймолодша домініканська свята, 11-річна Імельда. Був рік 1333. Імельда вже рік належала до ордену. Прийнято її з великими опорами, але з огляду на молодий вік її не допускали до Причастя. Імельда дуже страждала щодня, спостерігаючи як інші домініканки  приймають Євхаристію. У день її смерті трапилося чудо і Гостія повисла над головою дівчинки. Монахині, які були свідками цієї події, повідомили про те священика, який служив Святу Месу. Той підійшов до дівчинки, торкнувся Гостії над її головою і подав для Імельди. Молоденька домініканка померла на хвилину пізніше після прийняття Святого  Причастя.

 

Дар сліз…

Деякі святі отримали також дар сліз за власні гріхи або з приводу страждань Ісуса Христа. Під час Євхаристії плакали для прослави Бога і для винагороди за гріхи. Найбільш відома з числа їх є свята Клара (+ 1253 році). Інший святий, Фелікс з Канталіче (+ 1587 р.), дуже плакав під час Святої Меси, що не міг рецитувати месальних  молитов.

Крім дару плачу, святі вирізнялися за свою незвичайну любов до Христа в Євхаристії променистими та вогняними аурами і екстазом. Такі чудеса були участю в т.ч. святого Ігнатія з Лойоли, засновника ордену єзуїтів.

Екстаз, який відчувають святі прославляючи Пресвяті Дари, інколи супроводжувала левітація, тобто висіння в повітрі. Святий Йосиф з Купертіно (+ 1663 р.), якого майже щоденні левітації були задокументовані, став покровителем подорожуючих у повітрі. Дар левітації у свідків збуджує подив, але також страх, інколи також страх за життя святої особи. Самі левітуючі зазвичай згадували це явище неначе лагідне носіння. Всього лише свята Тереза Авільська визнала, що її власні левітації викликали в ній також страх перед незвичайною силою і силою Бога, який «не задовольняється притяганням до себе тільки душі, але прагне також і тіла».

 

Напишіть відгук