Папа видав лист. «Автоматична пенсія» скасовується

27066820_1815501535128109_1342577451092624125_n

 

Апостольські нунції, єпископи-некардинали, що працюють у Римській курії, а також секретарі ватиканських дикастеріїв не будуть «автоматично» переходити у відставку з досягненням 75 року життя, — постановив Папа Франциск.

Учора, в четвер, 15 лютого 2018 р., був опублікований Апостольський лист motu proprio Папи Франциска «Imparare a congedarsi» («Навчитись прощатися»), яким Святіший Отець вніс певні зміни у канон 189, пар.3 Кодексу канонічного права.

В одній зі своїх проповідей у Домі святої Марти, що була виголошена 30 травня 2017 р., Франциск наголосив на необхідності «навчитись прощатися». «Закінчення церковного уряду повинно вважатись інтегральною частиною цього служіння, оскільки вимагає нової форми готовності». Це внутрішнє наставлення готовності необхідне як тоді, коли з огляду на вік особа готується залишити свій уряд, так і тоді, коли її просять продовжити служіння ще на певний час, хоча й вона вже досягла 75 років.

На переконання Папи Римького, той, хто приготовляється до зречення з уряду, має спершу належно приготуватись перед Господом, скинувши з себе усі бажання влади та переконаність у власній незамінності. «Це допоможе у мирі та з довірою пережити той момент, який, в іншому разі, може бути болючим та конфліктним», — зазначає Вселенський Архиєрей. Той, хто приймає у правді необхідність попрощатися, повинен у молитві розпізнати, як переживати новий етап свого життя, випрацьовуючи наступний життєвий план: поміркованість, покора, молитва заступництва, час, присвячений духовному читанню, та готовність до простих душпастирських служінь.

Якщо когось винятково попросять продовжити служіння на якийсь довший час, то це вимагає великодушно облишити власні плани на найближче майбутнє. Однак ця ситуація не повинна вважатись якимось привілеєм, особистим тріумфом, милістю за дружбу чи близькість або вдячністю за добре виконання служіння. Кожне можливе продовження слід вважати зробленим лишень з огляду на благо церковної спільноти. Це папське рішення — акт управління, а тому вимагає чесноти розсудливості, яка завдяки належному розпізнаванню допоможе знайти правильне розв’язання.

Папа Франциск процитував лише деякі з причин, що можуть вплинути на рішення продовжити чиїсь функції: «важливість належно довершити якийсь дуже корисний для Церкви проект; необхідність забезпечити тривалість важливим справам; деякі труднощі, пов’язані зі складом Дикастерію в перехідний період; важливість внеску, який ця людина може зробити у впровадження нещодавно виданих Святим Престолом директив чи у прийняття нових орієнтирів Учительського Уряду Церкви».

До приписів щодо зречення дієцезіальних єпископів чи носіїв урядів папського призначення, передбачених у Рескрипті від 3 листопада 2014 р., Святіший Отець забажав додати деякі канонічні уточнення та модифікувати приписи, які стосуються часу й способу подання зречення у зв’язку з віком. Це зроблено з уваги до старання та цінного досвіду осіб, який ці особи здобули за роки відповідального служіння у місцевих Церквах, Римській курії чи Папських представництвах.

Отож, цим motu proprio Папа Франциск зазначає, що при досягненні 75-ти років життя дієцезіальних і єпархіальних єпископів та тих, які до них прирівняні, як також єпископів-коад’юторів та єпископів-помічників чи титулярних єпископів зі спеціальними душпастирськими завданнями, заохочується представити Святішому Отцеві зречення зі свого уряду. Це саме стосується голів дикастерій Римської курії, які не є кардиналами, вищих прелатів Римської курії, єпископів, які з доручення Апостольської Столиці здійснюють якесь інше служіння, та папських представників — які, однак, не втрачають автоматично (ipso facto) свого уряду. Зречення, аби набрати чинності, має бути прийнятим Святішим Отцем, який, зваживши конкретні обставини, ухвалить рішення.

Доки Глава Католицької Церкви не прийме зречення, уряд слід вважати продовженим аж до того моменту, коли зацікавленому не буде повідомлено про те, що його зречення прийнято або його уряд продовжено на визначений чи невизначений час. Таким чином цей лист модифікує кан. 189 §3 ККП та 970 §1 ККСЦ, де сказано, що якщо зречення не прийняте впродовж 3-х місяців, то воно втрачає силу.

Джерело: CREDO: http://credo.pro/2018/02/200472

Напишіть відгук