Мій розарій

596Коли б на якійсь зустрічі католиків попросили їх
показати, що вони мають в своїх кишенях, щоб
там знайшлось? Якісь гребінці, окуляри,
помадки, гаманці, запальнички та інші більш чи
менш важливі речі.   Кард Альбіно Лючяні

В будинку письменника Манзонія в Медіолані висіла завжди над ліжком – навіть сьогодні можна його побачити – його Розарій; письменник мав звичай на ній молитись. Героїня його чудової повісті «Наречені» брала розарій і молилась в найбільш драматичних моментах. Німецького визначного чоловіка Людвіга Віншорста попросили його не практикуючі друзі, показати свій розарій – це був жарт, бо вже раніше витягли її з лівої кишені Людвіга. Коли Віншорст там його не знайшов, в стромив руку до правої – і виграв. Завжди мав з собою запасний розарій.

Великий композитор Хрістофер Віллібальд фон Глюк під час прийомів при дворі у Відні відходив на кілька кроків, щоб молитись розарій.

 Блаженний Контандо Феріні, професор Університету в Павії, запрошував друзів, у яких гостив, до спільної молитви Розарія.

 Свята Бернадета переконувала, що коли перед нею з’явилась Мати Божа, вона мала на собі Розарій. Запитала, чи Бернадета має з собою розарій і просила молитись з Нею.

  Чому пишу про всі ці приклади людей, які молились Розарій? Тому, що деякі знеохочуються до цієї молитви. Кажуть, що ця молитва забобонна, інфантильна, негідна дорослого католика. Або вважають, що вона автоматична, пристосована до поверхового повторювання «Радуйся Марія», монотонна і нудна. Або стверджують, що це залишок з минулого – сьогодні краще читати Біблію; Розарій і Біблія прирівнюються до полови і високоякісної муки. Я хотів би з усім цим не погодитись, та поділитись своїми душпастирськими спостереженнями. Ось перше. Криза Розарія не є начальною кризою, є тільки загальна криза молитви. Сьогодні люди зайняті матеріальними справами; не багато думають про душу. Крім того наше життя атакує галас. Занадто важко знайти кілька хвилин для внутрішнього життя, на ніжну розмову з Богом. А шкода!

  Джуан Доносо Кортес сказав: «Щось погане відбувається зі світом, бо у ньому більше війни ніж молитви». Розвивається Літургія Спільноти (що напевно є благословенням), та цього не вистачить; потрібна особиста розмова з Богом.

 Друге спостереження. Часом люди перебільшують, говорячи про

«дорослих християн» на молитві.

Особисто, коли розмовляю з Богом чи Марією, хочу почуватись дитиною більше ніж дорослим. На канікули висилаю дорослого єпископа з його повагою і авторитетом, належним його становищу. І віддаюсь цій спонтанній ніжності, як дитина до мами і тата. Бути перед Ботом хоча б півгодини таким, яким я є в дійсності, з моїми вадами і з тим, що в мені найкраще, дозволити, щоб з глибини душі вийшла дитина, якою я колись був, яка прагне сміятись, щебетати, любити Бога і відчувати потребу плачу, щоб її пробачили – все це допомагає мені в молитві.

 Розарій, молитва проста і легка, допомагає мені знову бути дитиною, і я цього не соромлюсь. Перейдімо до інших спостережень. Чи Розарій є молитвою повторювання? Отець Карлос де Фукольд сказав: «Любов виражається в кількох словах, завжди тими ж словами, які постійно повторюємо». Одного разу в потязі я спостерігав за жінкою, яка поклала спати свою дитину на полицю для багажу (в Італії це сітки над сидіннями). Коли маленький прокинувся, подивився вниз на маму, яка його пильнувала. Сказав їй: «Мамо». Відповіла: «Любий», і деякий час діалог між ними не змінювався. «Мамо» згори, «любий» знизу. Інші слова не знадобились.

  А Біблія? З переконанням   кажу: вона «quid summus» ( пер.:та, котра є ), та не всі готові до того, щоб її читати, або вважають, що не мають часу її читати. В природі таємниці Розарія, коли їх розважаємо, над ними роздумуємо, не є нічим іншим, як тільки Біблією, вони є суттю Біблії.

Чи Розарій нудний? Як сказати. Та може бути молитвою повною радості і щастя. Розарій можна розуміти як глибший погляд на Марію. Він мов приспів з серця, а повторювання йото – це солодкий спів душі.

Чи Розарій є зубожілою молитвою? Що ж в такому разі можна назвати «багатою молитвою»? Розарій це процесія «Отче наш» – молитва, якої навчив нас Ісус; «Радуйся Маріє» – поздоровлення, яке Бог скерував до Пресвятої Діви через Ангела; «Слава» – прославлення Пресвятої Трійці. А може хтось бажав би богословські розважання? Та не були б вони відповідними для вбогих людей, старих, смиренних і простих. Розарій виражає правдиву віру – без ускладнень, викручування, надміру слів; допомагає піддатись Божій волі і навчитись приймати страждання. Бог послуговується богословами, та щоб роздавати свої благодаті, послуговується перед усім приниженням смиренних і тих, хто піддається Його волі.

 Потрібно звернути увагу на ще одну справу. Першою школою побожності і релігійного духа для дітей повинна бути родина. Релігійне навчання батьків, як сказав Павло VI, ніжне, авторитетне, непорушне. Ніжне через клімат довіри, любові, опіки; авторитетне, бо воно є частиною місії, яку дав батькам Бог; непорушне, бо в молодому віці формуються схильності і звички до релігійної побожності.

Розарій, який моляться батьки з дітьми увечері, є формою родинної літургії. Французький католицький письменник Луїз Вейлот визнав, що його повернення до Бога почалося тоді, коли побачив, як одна родина з вірою молилась Розарій.

за: Круціята Святого Розарія Варшава 1989

Напишіть відгук