ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ВЕРБИЦІ

 

ПОХОДЖЕННЯ, ЗНАЧЕННЯ ТА ДІЄВІСТЬ ВЕРБИЦІ

images

 

Діва Марія, як Мати Ісуса Христа, гідна всіля­кого вшанування, і саме тому християни з дав­ніх-давен вітають її словами архангела Гавриїла: Радуйся, благодаті повна!Господь з Тобою! (тоб­то радуйся, повна благодаті).

До цих слів як правило додавали інші, вимов­лені св. Єлизаветою (матір’ю Йоана Хрестителя, пророка й предтечі Месії), коли Марія, її родич­ка, прийшла до неї у відвідини. Завдяки надпри­родному видінню знаючи, що Вона буде Матір’ю Бога, св. Єлизавета зустріла її, кажучи: Благо­словенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого.

Зі свого боку, Церква приєднала слова: Ісус, -після лона Твого, та Маріє – після Радуйся.

У XII столітті все більше поширюється вжи­вання першої частини Радуйся, Маріє, а вже в на­ступному столітті настоятелі релігійних орденів радили ченцям відмовляти її.

У XIV столітті було започатковано приєд­нання прохання: Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.

У 1568 році Папа Римський, св. Пій V, затвер­див цю додаткову частину, оголошуючи Рим­ський Бревіарій (збірник молитов і читань, при­значений для щоденного молебня священиків), і ухвалив, що на початку кожної літургічної годи­ни Бревіарія, після Отче наш…, слід також від­мовляти Радуйся, Маріє…

 

АНГЕЛЬСЬКЕ ПРИВІТАННЯ Оскільки слова архангела Гавриїла являють со­бою первинну основу, до якої долучали різні еле­менти, що нині є складовими молитви Радуйся, Маріє…, – цю молитву називають Ангельським привітанням.

 

ВІДНОВЛЕННЯ РАДОСТІ БЛАГОВІЩЕННЯ Радуйся, Маріє… – це найбільш піднесене вітан­ня Пресвятої Богородиці, найдовершеніше про­славлення, яким ми можемо до Неї звернутися, оскільки складається зі слів, що ними сам Бог надихнув Його посланця, архангела Гавриїла.

У світлі доброї новини (грецькою: evanghelion) про пришестя Спасителя, яку сповістив їй ангел, радості Марії не було меж. Саме тому християни вважали, що кожне повторене ними Радуйся, Ма­ріє…, буде почуте Пресвятою Дівою як відлуння тих радощів і, приєднуючись до цього почуття, охо­че та багаторазово промовляли слова цієї молитви.

Це марійне привітання, як правило, супрово­джується падінням навколішки, щоб краще виразити значення слова Ave, яке означає вітаю Тебе. Наприклад про Людовика Святого, короля Франції, який правив у 1226-1270 рр. згадується, що він мав звичку щоденно промовляти 50 Ра­дуйся, Маріє…, стоячи на колінах або підводя­чись при кожній молитві, яку неспішно читав.

 

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ВЕРБИЦІ

З часом, прийнявся звичай одноразового читан­ня 150-ти Радуйся, Маріє… Це число відповідає кількості псалмів (релігійних пісень переважно укладених царем Давидом). Оскільки 150 псал­мів складають Псалтир, аналогічно збірник 150-ти Радуйся, Маріє…, які молилися таким чином, отримав назву Псалтиря Марії.

Радуйся, Маріє… доповнено Отче наш… – до­сконалою молитвою, якої Ісус Христос навчав Своїх учнів. Пізніше додано Слава Отцю…, славо­слов’я (тип звеличувальної формули) Святої Трій­ці: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Задля кращої систематизації повного збірника, всі 150 Радуйся, Маріє… розділено на 15 десятків, кожен з яких починався молитвою Отче наш…, а завершувався славослов’ям Слава Отцю…

Щоб полегшити підрахунок десятків Радуйся, Маріє…, використовували насіння деяких рос­лин або зернята (звані намистинами) із дерева, металу, каменю або іншого матеріалу, регулярно нанизані на мотузку або з’єднані дротиком. Саме звідси й походить назва вервиця від слова верв, що означає «мотузка, шнурок». Цей побожний предмет довершує хрестик на згадку Хреста, на якому Господь наш Ісус Христос помер заради відкуплення людей.

Таке богослужіння католицька набожність назва­ла Вервицею або Розарієм (така ж назва відносить­ся до викладеного вище предмету, за допомогою якого підраховуються чергові Радуйся, Маріє..).

Молитва на вервиці починається від промов­ляння Апостольського символу віри (короткого викладу ключових постулатів католицької віри), читаємо цю першу молитву, благоговійно трима­ючи хрестик.

 

ЗВІДКИ ПІШЛА НАЗВА РОЗАРІЙ? Про походження слова Вервиця ми згадували вище. Як відомо, назва Розарій походить від сло­ва рожа (троянда). З латинської rosarium означає трояндовий сад, а Пресвяту Діву в деяких серед­ньовічних віршах іменовано Розарієм.

У Вервиці чергові Радуйся, Маріє… сприйма­ються як духовні троянди, які віруючий складає Пресвятій Діві, і таким чином сплітає на її честь символічну корону або вінок з троянд.

images

СИМВОЛІКА ТРОЯНДИ

Символіка троянди багата і різноманітна.

Книга Мудрості (р. II, в. 8) вкладає в уста без­божних слова: вінчаймось розквітлими рожами, поки не зів’яли. У стародавньому світі при­крашення трояндами було ознакою радості, нерідко мирської й грішної, тобто непричетної до Бога, навіть суперечної із Ним. Саме тому, що цю квітку пов’язували з розпусним життям поган, а навіть язичницьким культом (погани увінчували трояндами фігури своїх богів на знак відданості сердець), чимало перших християн рішуче відмовлялося від її використання у по­клонінні істинному Богу. Вони відмовлялися від всього, що могло привести на думку будь-що з того поганського світу, від якого вони остаточно відреклись. Таким чином у формулах молитов і для оздоблення місць поклоніння, в предметах та священному посуді, у літургійному вбран­ні (шати, що використовуються священиками у релігійних церемоніях), навіть у предметах осо­бистого вжитку, християни повністю відмовили­ся від візерунку і символіки троянди. Саме цим можна пояснити майже повну відсутність моти­ву троянди в римських катакомбах.

Однак, після зміцнення перемоги християн­ства над язичництвом, після припинення пере­слідувань християн перших століть і ослаблення зв’язку символіки та образності троянди з по­роком й гріхом, християни повністю прийняли метафору троянди. Звісно, використовували її в першу чергу в стосунку до найдосконалішої з усіх істот, Пресвятої Діви Марії, яку у Лоретанській літанії називають Духовною Трояндою

(Лоретанська літанія – це збірник молитовних закликів до Діви Марії, який вживали у санктуарії в Лорето – латинською Lauretum – в Італії, читаючи її після Вервиці).

 

МАРІЯ ВОЗНЕСЕНА НАД УСЕ СТВОРІННЯ Справді, як троянда, яка з огляду на розкішну форму і чарівний аромат, перевищує всі інші кві­ти, так і Діва Марія стоїть над всіма створіння­ми. Над Нею знаходиться лише Втілене Слово, якого людське й божественне єство поєднані лише в одній Божественній Особі: другій Особі Святої Трійці.

Таким чином наступною являється Пресвята Діва Марія, яка, даючи земне життя Богочоловікові, є Матір’ю Бога.

Важко собі уявити більш визначну позицію по­між усіх істот. Вона знаходиться вище ангелів: є Царицею ангелів.

Пресвята Діва настільки натхнена, що не пере­стаючи бути створінням, певним чином доторка­ється самого Бога. Не без причини її називають Небесного Отця улюбленою Донькою, Подиву гід­ною Матір’ю Сина Божого, Найвірнішою Обруч-ницею Святого Духа. Ці чудові заклики, які, як правило, промовляються на початку молитви на Вервиці, відображають надзвичайні взаємозв’язки Пресвятої Діви з трьома Особами Святої Трійці.

Ісус Христос є Царем, Священиком і Проро­ком. Царем, оскільки владає усіма істотами; Священиком, бо поклав себе на вівтар Небесному Отцю, як спокутну жертву за гріхи людини; Про­роком, тому що вказує людям шлях, яким вони повинні слідувати, щоб досягти вічного спасін­ня. Оскільки у давнину здійснювали обряд ми­ропомазання царів, священиків і пророків, Його називають Христосом (з грецької) або Месією (з гебрейської), що означає Помазаник Божий.

images

Пресвята Діва Марія, як Мати Ісуса Христа, певною мірою бере участь в атрибутах Свого Божественного Сина. Вона є Царицею всіх ство­рінь, оскільки знаходиться вище них усіх. І хоча не можна назвати її Жрицею, в точному та істин­ному значенні цього слова, через спільне страж­дання Вона має Співвідношення до нашого ви­куплення. Вона брала у ньому участь не лише через Свої заслуги і особисте винагородження, поєднані із заслугами Христа, Свого Сина, але також та передусім, приносячи жертву – Свого Божественного Сина – Небесному Отцю на Гол­гофі. Саме тому Вона заслуговує на те, щоб на­зивати її Співвідкупителькою. І, нарешті, вона є Пророчицею, оскільки народила Спасителя і веде нас до Ісуса Христа, а місією пророків є ве­сти людей шляхом спасіння.

З огляду на видатне місце, як у надприродному світі, так і серед створінь, Діва Марія здійснює Свою владу над усіма людьми і всією створеною природою. Визнаючи дієвість даного панування в духовній сфері, а також у глибокій реальності речей цього світу, християни багатьох народів охоче називають її нашою Володаркою, як і Ісуса Христа – Господом нашим.

 

 

 

Напишіть відгук