«ВЕЛИКА ОБІТНИЦЯ» У ЧОМУ її СУТЬ?

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Поміж великими обітницями, що їх дало Пресвяте Серце Христове святій Марії Маргареті  Алякок, одна особливо заслуговує на те, щоб усі звернули на неї увагу. Її об’явив Ісус Христос св. Маргареті в 1689 році перед смер­тю святої. Між обітницями Христового Серця вона дванадцята з ряду. Ось вона:

“У виливі милосердя Мого Серця обіцяю, що Моя всемогутня любов уділить ласки ос­таточного витривання всім тим, що приймуть св.Причастя у перші п ‘ятниці в місяці через дев’ять місяців по черзі; вони не вмруть у Моїй неласці, ані теж без прийняття святих Тайн, а Моє Серце залишиться їм безпечним притул­ком у тій останній хвилині”.

Оце та “Велика Обітниця” переповненого милосердям Христового Серця, яку ми хоче­мо пояснити , щоб розбудити гаряче бажання прийняти ті, такі повні любові запросини Христа, що жертвує нам такий лег­кий спосіб, як забезпечити собі спасіння нашої душі.

Правдивість цієї обітниці

Кожному, хто сумнівався б у віродостойності цієї обітниці, скажемо, що вона насправді правдива. Це бачимо з листів упривілейованої повірниці Христового Серця. Церква, що завж­ди діє з такою великою розвагою насамперед тоді, коли це справа винесення святих на пре­столи, сумлінно й докладно дослідила всі листи св. Маргарети й не тільки не знайшла в них ні­чого, гідного критики, але й ще своєю повагою затвердила й дозволила поширювати їх між вірними. Крім цього, св. Отець Венедикт XV наводить “Велику Обітницю” дослівно в канонізаційному декреті й зазначає, що: “Саме такі були слова, з якими Ісус звернувся до своєї вір­ної слуги “.

Для нас же цього рішення Церкви, непомиль­ної вчительки правди, повністю вистарчає, щоб ми могли говорити про це з найглибшим пере­конанням душі.

Одне, хіба, виглядає дивно та незрозуміло, те, що ця Божа обітниця була наче закрита до 1869 р., в якому почав її поширювати о. П. Франчозі. Можливо, що зродилося тоді побоювання, та ця практика робить вірних завжди ревнішими, а вчені-богослови грунтовно доказали, що вона цілком згідна з наукою Церкви, яка в Христово­му Серці виявляє нам безмежний океан Божого милосердя.

Та  хтось скаже: “Яким чином можливий та­кий великий наслідок із такої малої причини?” Відповідь на це дає нам незнаний автор золотої книжечки “Залишиться в моїй любові”: “Чи ж не зауважив ти, що між цією малою причиною і тим великим наслідком знаходиться безконеч­не милосердя?”

Отак-то запевнені ми, що обітниця ця прав­дива й що Бог у ній діє, стараймося тепер добре зрозуміти її глибоке значення.

 

Кілька слів пояснення

Коли Ісус Христос об’явився святій Маргареті, то сказав до неї найперше оці слова: “Я обіцяю тобі”. Цим Він хотів дати їй зрозуміти, що Він ручається за цю велику ласку своїм Бо­жим словом, тим словом, що про нього сказано в Святому Письмі: “Небо і земля минуться, а слова Мої не минуться”. Поручившись за своє слово, Він додає: “У виливі милосердя Мого Серця”, щоб звернути нашу увагу на те,що це не звичайна обітниця, яка є овочем звичайно­го милосердя, але справді велика обітниця, що могла виплисти тільки з надміру безконечного Божого милосердя. Оце неначе говорить нам Божественний Спаситель: “О, душі, відкуплені Моєю Кров’ю, обітниця, яку даю вам, така ве­лика, що неначе б уже вичерпувала всі скарби Мого милосердя”. На нас тепер черга, щоб уміти нею скористатися…

Але щоб цілком запевнити нас у тому, що Він виконає за всяку ціну все те, що обіцяє, Христос покликається на Свою любов, на ту любов, що все може зробити для добра тих, що надіють­ся на неї. Це означає,що даремними є всі хи­трощі диявола, щоб вирвати ті Христові душі, що поручені Його любові; Він поможе їм жити по-християнськи й відповісти на всі ласки, щоб вони не стратили вічного життя.

Коли Христос говорить без усяких застере­жень, що Він уділить тим душам ласки оста­точного витривання, то Він має на думці цю останню ласку, найціннішу над усі ласки, від якої залежить вічне спасіння. А обітницю цю стверджує ще такими словами: “вони не вмруть у моїй неласці”, а це означає: вони осягнуть віч­не щастя, вони отримають рай.

Цю обітницю – “не вмруть без прийняття святих Тайн ” – треба розуміти так, що коли вмираючий мав би на своїй душі важкий гріх, то Ісус Христос дасть йому ласку поєднатися з Богом через добру сповідь, прийде до його душі в Пресв. Євхаристії, щоб бути їй товаришем до вічного життя і боронити від пекельного ворога в останній вирішальний момент. Але якби яка недуга відібрала хворому мову, або з якоїсь ін­шої причини він не міг висповідатися, тоді Пре­добрий Ісус дасть йому ласку досконалим жа­лем очистити свою душу й вернутися до Божої приязні. Отже, хто пішов за покликом любові Христового Серця й прийняв дев’ять Причасть у перші п’ятниці в місяці по черзі й без пере­рви, той не вмре в Божій неласці. Бо без усякого винятку Пресв. Христове Серце стане для всіх певним притулком і захороною в останній хви­лині.

Обов’язкові умовини

Щоб осягнути овочі цієї “Великої Обітниці”, цебто, щоб запевнити собі завдяки їй небо, ко­нче треба дотримуватися таких умов:

  1. Дев’ять святих Причасть. Отже, хто при­йняв би кілька Св. Причасть, але не дев’ять, він не осягне ще овочів “Великої Обітниці”.
  2. В перші п’ятниці місяців. Тут треба добре звернути увагу на те, що ці св. Причастя треба прийняти обов’язково в перші п’ятниці місяця, бо не матимемо права до “Великої Обітниці”, якщо приймемо св. Причастя в інші дні міся­ця, наприклад, у*неділю або навіть у п’ятницю, але таку, що не є першою в місяці. Також треба зазначити, що не можна міняти набоженства дев’яти св. Причасть у перші п’ятниці з набоженством перших п’ятниць кожного місяця, і навіть сповідник не може замінити цього дня на інший, а коли б це зробив, такий дозвіл не є важливим. Хто цим дозволом скористувався б, він не достатньо виконає вимоги, обов’язкові для “Великої Обітниці”, і тим самим не осягне її наслідків. Навіть хворі не можуть бути звільне­ні від цієї умови.
  3. Через дев’ять місяців по черзі. Це третя умова. Вона означає, що людина мусить при­йняти дев’ять св. Причасть у першу п’ятницю дев’ятьох місяців по черзі, без будь-якої пере­рви.

Якби хто прийняв п’ять, шість, сім св. При­часть, а потім одного місяця перервав цю дев’ятницю, навіть не по своїй волі, чи через якусь перешкоду чи забуття, то само собою зро­зуміло, що тут його вини нема, однак мусить цю велику дев’ятницю починати знову від початку, а прийняті св. Причастя, хоча б і святі і повні за­слуг, не зараховуються більше до числа дев’ять.

Деколи на першу п’ятницю в місяці припа­дає Велика П’ятниця. А в Велику П’ятницю не можна нікого причащати поза богослужінням Літургійним, хіба смертельно хво­рих. Отже, не може причащатися і той, хто від­правляє дев’ятницю дев’ятьох п’ятниць. Одна­че вчені-богослови кажуть, що в цьому одному випадку дев’ятниця не буде перервана. Можна її продовжувати в наступні перші п’ятниці аж до повного числа, зараховуючи й попередні.

Велику дев’ятницю можна починати в мі­сяці, який кому найвідповідніший. Школярам найкраще було б починати в березні; в листопа­ді вони вже скінчили б її.

Скільки ж то душ ви можете спровадити до пристані спасіння. Мо­лоді, незіпсуті ще душі найкраще приспособлені, щоб прийняти Христові ласкаві запросини. Ті душі, що за вашим старанням осягнуть вічне щастя, будуть вам вінцем заплати в небі.

  1. З належним приспосібленням. Для цьо­го вистарчає прийняти святі Причастя в стані ласки: якийсь особливий настрій, чи запал не обов’язковий. Не треба тут навіть підкреслю­вати, що коли б хто прийняв одне чи й усі свя­ті Причастя свідомо в стані важкого гріха, він не тільки що не забезпечив би собі небесного царства, але заслужив би на страшні Божі кари, надуживаючи Божим милосердям.

Хто постановив собі відправити цю дев’ят­ницю, той повинен приймати св. Причастя з тим наміром, щоб учинити винагороду Христовому Серцю за невдячність і опущення, яких зазнає в цій Тайні Любові й щоб осягнути  овоч “Великої Обітниці”, цебто ласку остаточного витривання. Добре було б цей намір відновлювати кож­ний раз перед святим Причастям у перші п’ят­ниці, доки не скінчиться дев’ятниця.

З цією метою можна перед св. Причастям і після св. Причастя послуговуватися молитва­ми.

 

Ще деякі пояснення

  1. Священики й усі ті, які причащаються кожного дня, щоб одержати запевнення “Ве­ликої Обітниці”, повинні тільки збудити намір прийняти тих дев’ять святих Причасть у перші п’ятниці з тією метою, щоб віддати честь Найсвятішому Христовому Серцю й багато зробити для Нього за невдячність й зневаги, що їх Він зазнає від багатьох грішників. Добре було б, як уже сказано, відновлювати це бажання кожної першої п’ятниці аж до кінця цієї практики.

І нічого кращого не можуть зробити свя­щеники й ті, що щодня причащаються, як пов­торювати безнастанно ці серії дев’яти святих Причасть. І тоді не обов’язково вже відновля­ти наміри за кожним разом, достатньо зробити його раз назавжди.

Без сумніву, для всіх дуже корисно було б повторити раз або й більше цю дев’ятницю свя­тих Причасть, особливо тоді, коли зайшов би якийсь сумнів, хоча б і найменший, чи за пер­шим разом виповнено точно всі обов’язкові ви­моги й умовини.

  1. Коли ж би хто приймав ті святі Причастя для того, щоб могти опісля безпечно й свобідно кинутися в обійми гріха, той уже тим самим по­казав би своє прив’язання до гріха, і якраз тому його святі Причастя були б святотатством, й очевидно, така людина не може вважати, що вона запевнила собі вічне щастя. Бо в цьому випадку, як зазначає о. Гарча, сталося б так, як то буває у товариствах забезпечень, що допо­магають тільки у непередба-чених випадках й нещастях, а не у передбачених. Тільки в першо­му випадку товариство дає відшкодування, а в другому – ні.
  2. Одначе тому, що Христос не зробив ніяко­го винятку в своїй “Великій Обітниці”, можемо мати повну надію на те, що через безконечне милосердя Божої всемогутньої любові вони одержать ласку навернення й осягнуть вічне спасіння, а також і ті, хто з святим і добрим наміром хоч раз у своєму житті відправив цю дев’ятницю святих Причасть, а потім мав не­щастя зійти на погану дорогу.

Цю нашу певність підтримують численні приклади навернених грішників, що перед сво­їм занепадом відправили цю дев’ятницю.

Це само собою зрозуміло, що, хто приготов­ляється прийняти цих дев’ять святих Причасть, той мусить вирішити полишити цілковито гріх і жити згідно з наукою Євангелії. Горе тому, хто думав би, що може служити Богові і дияволові, бо Христос сказав, що ніхто не може служити двом панам. Таке пристосування є дуже важли­ве.

  1. Та чи ця практика, хтось спитає, не може випадково довести декого до надмірного упо­вання на Боже милосердя, яке є найбільшим гріхом проти Святого Духа? Тяжко було б від­повісти на це питання, якщо б ми не мали: з одного боку, безумовної обітниці Христа, що хотів спонукати нас до того, щоб ми поклали всю свою надію на Нього, бо Він через безмежні заслуги Свого Божого Серця ручається нам Са­мим Собою за наше спасіння; а з другого боку, якщо б ми не мали за собою поваги святої Цер­кви, яка запрошує нас, щоб ми скористалися з того легкого засобу осягнути вічне життя. Тому ми не вагаємося відповісти, що ця обітниця ні в який спосіб не доводить душі до надмірного уповання; навпаки, душі, належно пристосова­ні, оживляються надією, що, незважаючи на ну­жду й слабості, зможуть осягнути вічне щастя.

Душі, добре пристосовані, знають дуже до­бре, що ніхто не може спастися, хто не відпо­відатиме ласці Божій, яка лагідно, але рішуче вчить заховувати Божі заповіді, уникати злого, а робити добре, як цього навчає вчитель Цер­кви святий Августин: “Той, що сотворив тебе без тебе, не спасе тебе без тебе”. І це якраз та ласка, що її повинні хотіти всі, хто з добрим на­міром приймає дев’ять святих Причасть.

Священики й сповідники повинні пильно навчати всього того всіх, особливо ж – молодь.

На практиці легко переконатися, що це богослужіння, замість доводити душі до надмірного уповання, робить їх ревнішими, щоб вони добрими вчинками заслужили собі небо – та були набагато чутливішими до себе, щоб безупинно жити в Божій ласці. А це ж, без сумніву, один із найкращих овочів цього богослужіння.

На нашу думку, з надзвичайно радісним до­вір’ям з’явиться душа перед святим Петром, коли цією дев’ятницею запевнить собі вільний вступ до неба.

 

Практичні поради

Тепер же, побожний читачу, як ти постано­вив собі за всяку ціну запевнити спасіння своєї душі, злий дух, повний злоби й заздрості, що ти колись навіки будеш щасливий, представля­тиме тобі багато труднощів, щоб перешкодити твоєму замірові.

Перша трудність, яку він тобі представить, – це сповідь і святе Причастя у будень. Він шепне тобі, що це неможливе, бо в будень ти зобов’я­заний іти до праці, й ти не можеш тратити час на Причастя. Певно, що це велика складність, однак, якщо ти щиро захочеш, то можеш встати на півгодини раніше і відправити богослужіння, та й ще вчасно прийти на роботу, чи на заняття. Все залежатиме від того, чи ти схочеш принести малу жертву для величного і цінного добра, що його можеш і хочеш набути.

Інша трудність виникне у зв’язку з тим, що не так скоро знайти сповідника або дочекатися черги при сповідальниці.

Але й з тим легко собі порадити. Можна по­розумітися зі сповідником, або для більшої пев­ності висповідатися попереднього дня.

Також деколи тобі буде здаватися, що сама погода – проти тебе. Того ранку, коли випаде тобі піти до Церкви, щоб прийняти святе При­частя, сіктиме дощ, або заметіль местиме снігом так, що годі буде дістатися до церкви. Та саме тоді ти покажеш, що оживлений великим ду­хом віри, коли скажеш собі: “Щоб осягнути рай, варто принести й таку жертву”. Бог, щоб спасти мою душу, вмер за мене на хресті, а я не мав би перенести трохи зимна чи непогоди для Його любові, запевнюючи собі в той спосіб вічне ща­стя моєї душі?

Інша трудність – це забуття, Часто можна зу­стріти особу, що скаржиться: я вже прийняла  шість, сім, вісім святих Причасть, а потім одного ранку не збудили мене, або я забула про це і все пропало. Що ж сказати таким особам? Злий дух зробив їм немалу прикрість, та нехай набе­руться терпеливості й знову починають спочат­ку, а ці труди, старання і терпеливість будуть мати перед Богом велику заслугу.

А щоб на час збудитися і не забувати, що ча­сто може трапитися, можеш собі дуже добре порадити. Можна умовитися з кількома інши­ми особами, щоб взаємно пригадувати собі прийняте зобов’язання.

Ворог твого спасіння буде ставити перед то­бою ці труднощі й багато ще інших. Однак усіх їх переможеш при Божій помочі та з крихіткою доброї волі..

Напишіть відгук