Фатіма – для нас.

Щоб бути з нами у важкі хвилини,

щоб привести грішників до покаяння,

щоб усі люди почали жити любов’ю,

щоб врятувати світ перед загрозою самознищення

і, врешті, щоб через чудо сонця показати,

що її Непорочне Серце таки переможе…
Думаю, що це далеко не всі причини, задля яких Пресвята Діва, об’явилась у Фатімі. Коли б так добре подумати, (а ще краще помолитись), то перелік можна було б збільшити щонайменше втри­чі. Дуже часто асоціюємо ці явлення з якимись загальнолюдськими подіями, до того ж віддаленими в часі. А тим ча­сом Богородиця до кожного приходить особисто.

Як це було?

Мала місцевість під назвою Фатіма знаходиться 130 км. на північ від столи­ці Португалії. Саме там проживали Лючія, Гіацинта та Франциск, троє дітей-пастушків, через котрих світ отримав вражаючу звістку із Неба. Спочатку їм тричі являвся Ангел Миру, навчаючи їх молитись та жертвувати свої малі прикрощі і страждання за навернення грішників. Він також продиктував їм молитву прославлення Пресвятих Да­рів і навіть їх причастив.

Але вже через півроку, 13 травня 1917 року, бавлячись в долині Кова-да-Ірія, діти побачили сяючу постать Жінки. Вона сказала їм, що прийшла з Неба і попросила щодня молитись на вервиці в намірах миру. Після цього Пресвята Діва являлась дітям ще п’ять разів, кож­ного 13-того числа місяця. Останній раз вона прийшла 13 жовтня. Тоді близь­ко десяти тисяч людей, що зібрались в Кова-да-Ірія, стало свідками чуда, загально відомого як „танець сонця”. Після великої зливи на небі з’явилося сонце у вигляді срібного щиту, яке зі шаленною швидкістю наближалось до землі. Час від часу воно зупинялось, ви­конуючи при цьому неймовірної краси танець. Його ж проміння виблискувало всіма кольорами райдуги. Коли явище припинилось, люди помітили, що їхнє вбрання повністю висохло. Того ж дня Богородиця назвала себе Матір’ю Святої Вервиці. „Не при­пиняйте молитись на вервиці, – продовжувала вона – бо лише тоді закінчиться війна та настане мир. І не ображайте більше Бога, бо його люди і так вже занадто образили”.

Богородиця дові­рила дітям три таємниці, остання з яких була оприлюднена аж через 83 роки після об’явлень. Марія показала пекельні муки тих, хто добровільно обрав дорогу гріха. Попереджуючи, що за понтифіка­ту папи Пія XI почнуться великі страждання: голод, війна, зни­щення різних національностей, Марія закликала до особливої молитви про навернення Росії та присвячення світу Своєму Непо­рочному Серцю. Вона просила жертву­вати за це вервиці, а також сповідь та причастя у перші суботи місяця. Пре­свята Діва сказала, що якщо люди не покаяться світ чекатиме страшна кара. Перш ніж це станеться, усі побачать на небі дивне світло. Так теж і сталося. 25 січня 1938 року світом прокотилась звістка про неймовірне полярне сяйво, яке спостерігалось у багатьох європей­ських країнах. Не минуло й року після цього, як розпочалась наижахливіша війна в історії людства.

13 травня 1986 року, перебуваючи в лікарні після замаху на своє життя, Папа Йоан Павло II, велів принести для себе текст третього фатімського про­роцтва. У червні 2000 року зміст цієї тайни” було оприлюднено.

images

Це був сим­волічний опис великої гори, на верши­ні якої виднівся хрест. На неї, разом зєпископами, священиками, черницями, а також світськими особами, входив ™ Святіший Отець. Серед плачу і тривоги великого зруйнованого міста, він молився біля пошматованих і стікаючих кров’ю тіл мучеників. Коли ж Папа врешті дійшов до Хреста, солдати почали у нього стріляти з луків та пістолетів. Відразу ж після цього з’явився Ангел, котрий, збираючи до кришталевих по­судин кров мучеників, зрошував нею землю.

„Моє Непорочне Серце переможе!”

Безперечно, це, здавалося б, апокаліптичне пророцтво не потребує спеці­альних коментарів. Вистачить згадати події ХХ-ХХІ століття: дві Світові ві­йни, Жовтневу революцію, фашистську та комуністичну окупації, а сьогодні – хоча б масові терористичні акти чи пере­слідування християн в Індії, Китаї, Пів­нічній Кореї, країнах Близького Сходу. „Якщо ключем до перших двох таємниць є турбота про спасіння світу” – пише кардинал Ратцінгер – „то ключ до остан­ньої – це слова „Покайтеся, Покайтеся, Покайтеся!

Проте, Богородиця дає світу дуже важ­ливу обіцянку: „Врешті, Моє Непорочне Серце переможе!” На жаль, коли ми про це чуємо, нам здебільшого пригадують­ся нудні коронки та літанії, які бабці го­динами проказують після кожної святої меси. І зовсім недивно, що воно нам вже трохи „проїлося”, як і все, до чого люди у вірі схильні так швидко звикати. Але обіцянка Марії – це зовсім не якесь по­божне, абстракційне гасло, яке ми вже чули тисячу разів. Воно переплітається зі словами Ісуса: „У світі страждатимете! Та бадьортесь! Я подолав світ!” (Йо. 16, 33). Адже перемога її Серця – це перемо­га самого Христа та усіх, хто з Христом.

Це перемога людей, котрі моляться.

Свідоцтво

Мене врятувала Мама!

З Андрієм я познайомилась на реколекціях. Його зовнішній вигляд був жахливим: вкриті рубцями руки, на спині – татуювання. Виявилось, що сво­го часу він „підсів на голку”. Дійшов до такого стану, що почав виносити речі з дому, не приходити на ніч. Одного разу, його батьки, будучи у розпачі, поїхали до Фатіми, щоб там просити Марію про навернення сина. Коли повернулись, то побачили вже зовсім іншого Андрія. Він плакав і говорив: „Мене врятувала Мама!”

Натомість, з Анною ми товаришуємо вже протягом багатьох років. Сьогод­ні вона – черниця. Коли її покликання висіло на волоску, хтось подарував їй книжку про Фатіму. Відтоді вона вва­жає себе найщасливішою сестрою на світі.

Маючи 12 років, я на позакласне чи­тання прочитала досить таки товсту книжку Ічіліо Феліччі „Розповідь про Фатіму”. Паям’ятаю, як за це мене в при­сутності всього класу, висміяла вчитель­ка української мови. Мовляв, „забагато всіляких дурниць начиталася”. Ще й досі, коли згадую про це, стискається серце. Але вже тоді я зрозуміла, що для мене мій Бог – найдорожчий у світі. А Фатіма – це лише черговий знак часу. Чи розпіз­нають його люди сьогодення?

 

При написанні статті було використано книжку о. Валер’яна Мороза „Мати Божа спонукає”, Документ Конгрегації Віровчення на тему об’явлень у Фатімі, а також документальний фільм „Фатіма”, зроблений Католицьким Медіа-Центром

Напишіть відгук