Сила заступницької молитви з наполегливістю.

Постійність винагороджується

Взірцем молитви, є свята Моніка матір святого Августина, котра не покладаючи рук з наполегливістю молилась за свого сина і Господь Її вислухав.

Вона була єдиною віруючою у своїй родині і дуже прагнула, щоб її близькі теж прийшли до Бога. Особливо змушував її страждати, більше, ніж інші, один із синів. Він був розумний, захоплювався модними філософськими течіями, вів розпусне життя, любив розкіш і задоволення, навіть став батьком позашлюбної дитини. Мати розуміла що не зможе вплинути на сина інтелектуальними аргументами, і тому вирішила imagesневпинно молитися  за нього.

Пізніше ця жінка знайшла духовного наставника, святого Амбросія, що підтримував її в наполегливій молитві.  «Безсумнівно, син, на котрого вилилося стільки ваших сліз, не загине», — сказав він їй. Цей священик потім потоваришував із її сином. На відміну від інших, котрі намагалися безуспішно переконати юнака, цей священик володів даром вести дискусію. І, зрештою, завдяки прикладові цього духовного наставни­ка та його аргументам, юнак навернувся до Бога. Молитви матері, її постійність були винагороджені!

Історія святої Моніки навчає нас, що заступницька молитва не стільки залежить від нашої святості, скільки від нашої смиренності та постійності. Тому розглянемо дві притчі Ісуса Христа: про наполегли­вого друга і наполегливу вдову (див. Лк, 11,5-8; 18,1-8).

У першій притчі Христос розповідає про людину, котра пізнім ве­чором настійливо прохала про допомогу — просила хліба для свого то­вариша, що несподівано прибув здалеку. Його приятель, що вже влігся із родиною на ніч, спочатку відмовляє, але людина вперто просить про допомогу і таки домагається свого. Чоловік задовольняє прохання, можливо, дійсно відчуваючи співчуття до знайомого, а, можливо, щоб швидше позбутися настирливого прохача.

Схожа до цієї і притча про наполегливу вдову, що вимагала право­суддя від несправедливого судді. Неважко уявити, як суддя прокидався щоранку з неприємною думкою про те, що ця жінка знову прийде ви­магати справедливості. Він знає наперед усе, що вона йому скаже і що він їй на те відповість. Але, зрештою, суддя здається: «Добре, допоможу цій удові, а то вона мене дістане до живих печінок!»

У цих притчах Ісус не порівнює нашого Небесного Отця з неспра­ведливим суддею або непривітним приятелем. Ці історії зосереджені на самих проханнях, адже Христос закінчує притчу про наполегливого друга Своїм знаменитим «Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять» (Лк 11,9), а наприкінці притчі про вдову запитує: «А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?» (Лк 18,7).

Цими притчами Ісус начебто говорить нам: «Будьте постійні! Не втомлюйтеся звертатися до Отця свого з проханнями. Набридайте Йому, якщо в цьому виникає необхідність». Притчі підкреслюють, що наш небесний Отець – люблячий, добрий і милосердний. Він має силу допомогти нам, і Він допоможе. Наш Бог не дрімає і ніколи не відмовляє, коли ми наближаємося до Нього. Він очікує наших молитов і охоче з надлишком дає нам те, чого ми дійсно потребуємо. Бачите, який благий наш Бог!

Водночас ці притчі підкреслюють важливість нашої настирливості. Господь хоче, щоб ми просили, шукали і стукали. І не тому, що дражнить нас або намагається ускладнити наш шлях до Нього. Він робить це тому, що знає: чим довше ми просимо за когось, тим, отже, глибше, щиріше переймаємось тривогами і потребами цієї людини, тим глибше ця лю­дина зачіпає наше серце. Якщо ж ми швидко проговорюємо молитву і поспішаємо далі у своїх власних справах, то не даємо Святому Духу можливості пом’якшити наше серце і зробити його співчутливішим.

Наполегливість: зв’язок із Другим пришестям

Варто також звернути увагу, що святий Лука помістив ці дві притчі про наполегливу молитву одразу ж після двох важливих повчань Христа. Перед притчею про наполегливу удову йде опис повернення Христа наприкінці часів (див. Лк 17,20-37). «…як блискавка, що, блис­нувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий» (Лк 17,24). У Царство Боже «одного візьмуть, а другого зоставлять» (Лк 17,4). І потім, підводячи підсумок притчі, Христос запитує: «Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» (Лк 18,8). Тобто Господь зв’язує Свій заклик до наполегливої молитви із Судним днем.

Чому? Тому що знає, наскільки могутньою зброєю є заступницька молитва. Як молилася свята Моніка, поки її син не прийняв хри­стиянство, так і ми покликані молитися і не заспокоюватися доти, доки всі наші ближні не прийдуть до віри. Христос чітко сказав, що Друге пришестя гряде, і врятовані будуть не всі. Тому Він закликає до наполегливої молитви, закликає до того, щоб якнайбільше людей на­вернулося до Нього і ввійшло в Його Царство.

Нам може здаватися, що наші молитви — це лише озвучування на­ших бажань і розпливчастих надій, але це не так. Наші заступницькі настійливі молитви, сповнені віри і сподівання, дійсно можуть пере­сувати гори і залишити свій слід у вічності. Вони прокладуть шлях до Господа людям, далеким від Нього. Яка ж буде твоя радість, коли в не­бесах ти побачиш тих, про кого стільки молився!

Наполегливість: зв’язок з Господньою молитвою.

Притча про наполегливого друга йде одразу після молитви Господньої (див. Л к 11,1 -4), якої Ісус навчив Своїх учнів. Це важливий момент. Господня молитва показує, наскільки наше життя – духовна зрілість, повсякденний хліб, взаємини з людьми, боротьба зі споку­сою — залежить від нашого зв’язку з Богом. Ми маємо потребу в Ньому, якщо хочемо ввійти в Його Царство. Ми маємо потребу в Ньому, щоб мати все, що нам необхідно на щодень, як матеріальне, так і духовне. Ми маємо потребу в Ньому, щоб ставитись одне до одного з любов’ю і милосердям, щоб протистояти руйнівній силі гріха. Ми маємо потребу в Ньому як у досконалому Отці.

Але як це стосується заступницької молитви, адже Господня молитва націлена на те, чого ми хочемо від Бога для себе? Можливо, частина відповіді на це питання дається в притчі. Наполегливий друг просить про хліб, про що Христос учив нас просити Отця. До того ж приятель просить допомоги не так для себе, як для свого неочікуваного гостя здалеку.

У цьому і полягає суть заступницької молитви: просити, шукати і стукати від імені людей, що мають потребу в «хлібі насущному». Христос закликає нас приносити Богові свої потреби і потреби інших людей. Він навчає нас просити Отця дати нам більше хліба, щоб ми могли ним поділитися з іншими.

Наполеглива Церква.

Притчі про наполегливу вдову і наполегливого друга навчають нас «молитися завжди й не падати духом» (Лк 18,1). Вони говорять про необхідність молитися за наших друзів, рідних, близьких, за наших ворогів і навіть за тих, із ким ми ще не зустрілися в житті. Ми покликані невпинно молитися, щоб кожний знайшов «насущну» благодать, необхідну для гідного життя.

Тому ніколи не полишайте молитися! Будьте наполегливими, якою б безнадійною ситуація не здавалася. Пам’ятайте, як Мойсей просив Бога змінити Своє рішення, і Господь таки передумав (див. Вих 32,7-14). Пам’ятайте, як настирливість сирофінікійки справила враження на Христа і змусила Його змінити Своє рішення (див. Мк 7,24-30). І, нарешті, пам’ятайте про святу Моніку. Наслідуйте їхню спрагу, віру та наполегливість.

Напишіть відгук