Чистота – дорога до любові

Джерелом найбільшого щастя, яке походить від Христа і вічно триває це «Любов із щирого серця, з доброго сумління та невдаваної віри» (Ним 1,5) – це джерело найбільшого щастя, яке походить від Христа і триває вічно.

Найважливішою ціллю людського життя є кохати і бути коханим. Людина, єдина серед створінь, здатна любити, адже має в собі «образ і подобу Божу», а отже і безсмертну душу, розум та вільну волю. Святіший Отець Йоан Павло II підкреслює що «людина стала „образом і подобою Божою” не лише через людяність, але й також через спільноту осіб, яку чоловік та жінка творять від початку. (…) Вона є образом недослідженої, божественної єдності Осіб» (катехеза 14.11.1979).

Радісна правда про людську сексуальність.

Єднання чоловіка та жінки в подруж­ньому акті є настільки тісним та інтим­ним, що вони стають «одним тілом» (Бут 2, 24) і отримують від Творця благословення плідністю. З Об’явлення відомо, що єднання подружжя в любові, в якому чоловік та дружина стають для себе навзаєм, в чистоті сердець, цілковитим та безкорисним даром, є знаком та образом «божественного єднання Осіб». В святому акті подруж­нього співжиття, подружжя стає «одним тілом» і ділиться усім своїм духовним та тілесним багатством своєї людяності, але передусім воно обдаровує себе тією плодовитою любов’ю, яку отримує від Христа. Таке пережиття подружнього сексуального акту стає знаком таїнства подружжя, святим досвідченням любові Христа, який об’єднує чоловіка та жінку в настільки тісну спільноту, що стають «одним тілом» – образом «божествен­ного єднання Осіб».

Господь прагне, щоб сфера люд­ської сексуальності, статевості була місцем досвідчення Його творчої при­сутності, яка освячує та єднає в любові подружжя, а також творить нове життя. Людська статевість і сексуальність є святою сферою, яку кожна людина повинна віддавати Христові, щоб Він міг звільнити її від усякого зла, зці­лювати, а також очищати від усякого егоїзму та пожадливості.

Йоан Павло II стверджує: «Чоловік і жінка єднаючись зі собою (в подруж­ньому акті) так тісно «що стають одним тілом», відкривають особливим чином таємницю створення, повертаючись тим самим до єднання в людськості (тіло з мого тіла, кістка з моєї кості), яке допо­магає пізнати один одного і як з першого разу називатися по імені.

В святому акті подружнього співжиття, подружжя стає «одним тілом» і ділиться усім своїм духовним та тілесним багатством своєї людяності, але передусім воно обдаровує себе тією плодовитою любов’ю, яку отримує від Христа первинну, цнотливу гідність людини, яка випливає з таємниці її самотності сто­совно Бога та світу. Той факт що «стають вони одним тілом» є могутнім зв’язком встановленим Творцем, завдяки якому вони відкривають свою людськість, так як і в первинній єдності так і в подвій­ності таємничого, взаємного притягання. Однак стать є чимось більшим ніж міць людської тілесності, яка діє завдяки силі інстинкту» (катехеза з 21.11.1979 року).

 

Чому статеві відносини без шлюбу нищать любов?

Господь Бог об’явив нам, що сексу­альне співжиття повинно бути «мовою любові», яка виражає безкорисне, цілко­вите, плідне і на завжди віддання себе чоловікові чи дружині. «Мова любові» в сексуальному співжитті повинна пере­дусім передавати любов самого Бога. А це можливо лише у поєднанні в таїн­стві шлюбу. Любов – це щось набагато більше, ніж сила почуттів та пристрасті пов’язаних з сексуальним потягом. Любов є добровільним рішенням при­святити себе для найвищого добра коха­ної особи, з готовністю дарувати себе для неї як цілковитий, особливий, плід­ний дар. Лише в таїнстві шлюбу сексу­альний акт буде передавати Божу любов, буде знаком сакральної присутності Христа, моментом становлення «одним тілом» в взаємній любові подружжя. Сексуальне співжиття є специфічним видом «мови», яка повинна завжди гово­рити правду. Якщо ж чоловік та жінка живуть сексуальним життям поза таїнством шлюбу, то тим самим передають собі навзаєм брехню і духовну смерть, адже ламають Божу заповідь «Не чини перелюбу». Через сексуальне співжиття говорять собі, що належать цілковито, особливо і на завжди один одному, але їхня мова «тіла» є взаємною брехнею, адже вони не склали тієї подружньої обітниці, яка гарантує, що цей дар є ціл­ковитий і назавжди. Таїнство шлюбу, безсумнівно, потрібне для того, щоб сексуальне співжиття виражало правду про любов і було джерелом взаємного освячення. Під час складення подруж­ньої обітниці, завдяки силі Святого Духа, настає цілковита переміна чоло­віка та жінки. В цей момент вони стають для себе чоловіком та дружиною. Міццю самого Бога вони стають настільки тісно з’єднані таїнством шлюбу, що розлучити їх може тільки смерть одного з них. Якщо хлопець і дівчина повно­літні та дозрілі, люблять один одного і прагнуть виражати свою любов через подружнє співжиття, це є знак, що мають стати подружжям. Тому, до моменту складення подружньої обітниці, від­мовляються від сексуального співжиття, для того, щоб не знищити їхню взаємну любов. Лише Господь Ісус в таїнстві шлюбу дає право виражати свою любов «мовою» тіла в сексуальному співжитті. Якщо ж хлопець та дівчина мають ста­теві відносини до шлюбу – це означає, що вони не розуміють значення сексу та подружжя.

 

 

 

Напишіть відгук