« Вифлиєм – це Дім Хліба».

 

.icon-Rizdvo2« Вифлиєм – це Дім Хліба»

У Вифлеємі, Домі Хліба, понад дві тисячі років тому Ісус прийняв дар земного життя, щоб і наше життя, іноді таке вбоге як вифлеємська стайня з віслюком і волом, могло наповнитися теплом, світлом і бажанням допомагати іншим.

Різдво це не тільки спогад про минулі події, це благодать, дар присутності Христа.
Прийняття Ісуса перемінює наше життя.
Прагнемо дорогу до Вифлеему зрозуміти в світлі тієї Любові, яка прийшла до нас. «Той, хто любить, знає Бога, а хто не любить, Бога не знає»           (пор. 1 Йн 4, 7-8). Тільки той, хто прийняв істину про те, що «Бог – любов»

(1 Йн 4, 8), вміє зрозуміти навіть те, що неможливо пояснити.

Хто вирушив до Вифлеему, знайшов Новонародженого і поклонився Йому, той іншим шляхом повертається додому, тобто до свого життя. Також він знає, що коли з любов’ю в серці піде до людей, часто буде повертатися втомленим, з головним болем і натрудженими руками. Хто має сміливість любити так, як Христос, нехай приготується до страждання. Щось в нас самих має померти, щоб могло зародитися нове життя. «Журба жінці, коли вона народжує (…). А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема!» (Йн 16, 21). Різдво має стати великою подією. Як прихід на світ дитини багато що змінює в родині, так прихід Ісуса перемінює наше життя.

Коли цю Любов приймаємо до серця, хочеться жити для інших.
Про це говорять знаки Різдвяних свят. Ялинка, багато оздоблена ялинковими прикрасами, які символізують багатство дарів, принесених Господом Ісусом, також нагадує дерево життя в раю. Назовні – мороз і сніг, а деревце стоїть зелене, живе. Ясла, а в них Дитятко Ісус, навколо – Марія, св. Йосип, пастухи, мудреці зі Сходу, овечки, віслючок. Співання колядок, незабутній вігілійний вечір, заставлений смачними стравами стіл, а під скатертиною – сіно, і за столом
– одне вільне місце для несподіваного гостя. В долонях – білий оплаток
– символ Євхаристії. Відкриваються серця і звучать радісні побажання і слова, такі потрібні як світло і тепло: «дякую», «пробач», «пробачаю». Читається Євангеліє про народження Господа Ісуса, а потім – усі на пастерку.( вечірнє богослужіння)
– Приносимо до храму на св. Месу сповнену вдячності любов, втому і бажання, щоб атмосфера Різдвяних свят тривала якнайдовше. Адже в Ісусі криється сенс нашого життя: любити і бути коханими, бути даром для інших, як Він.
Христос і життя людини – це не чужі і дальні світи. Існує один справжній світ-різдвяний. Бог, присутній в житті людини, і людина, яка живе в Його присутності. Іноді треба пройти довгий, важкий шлях, навіть заплакати, щоб очистилося наше серце і ми могли щиро сказати: «Бог народжується не тільки у вифлеємській стайні, але і в моєму серці, в нашому домі!». Хоч була ніч, світло любові Бога до людини виявилося могутнішим. Так і сьогодні. Різдво має в собі щось з невпинного повернення до Вифлеему – Дому Життя.
о. Фелікс Фолеєвскі

Напишіть відгук