Перша неділя Адвенту (А)

first-adventІс 2, 1-5; Мт 24, 37 – 44

“… будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте”.

Господь заповідує своє пришестя і одночасно застерігає перед ним: “Чувайте, …будьте готові”. Застерігає перед тим, що тоді настане. “… одного візьмуть, другий залишиться…”

Можливо, любили один одного, хотіли бути разом. Пришестя не минуче їх розділить. Воно буде поділом, відмежуванням людини від усього, що не є Богом, що не є Божим. Це не людина буде розділяти, розділяти буде сам Господь. Він вже не прийде як Віфлиємське Дитя, не буде прагнути давати себе в сакраментальних знаках, у формі свого Слова. Він прийде як Володар, як Господь, у своїй силі та славі. Його пришестя не можна буде не помітити, “гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір і підніметься понад гроби”. Його пришестя буде як могутня гора, що падає на вершини гір. Цього не можна буде не помітити.

Також не можна цим пришестям знехтувати. Всі підуть до Нього, стануть перед Ним: “Усі народи поспішать до неї, і сила народів піде туди…”

вже не можна буде переступати Його закон, легковажити його, відкидати.

“Бо з Сіону закон вийде, і Слово Господнє з Єрусалиму”. 

Вийде, щоб судити…

“…буде розсуджувати людей многих…”.

Все перестане бути важливим поза горою святині Господа, до якої усі підуть.

“Вони перекують свої мечи на рала, а списи свої на серпи”.

Мечі випадуть з рук, з них повстануть рала, бо настане час орати, час розорювати, час остаточно розділити добро і зло, те, що Боже, від того, що до Бога не належить. Зі стерплих від жаху рук випадуть списи, з яких зроблять серпи, бо настане час жнив.

За наказом Господа жнив женці звезуть добре збіжжя до Його стодоли, а погане викинуть геть щоб спалити.

Гора дому Господнього… Очі усіх будуть звернені до неї. Всі будуть бачити, як вона розбиває гори зла, як високо підноситься понад пагорбами всього того, що людині здавалось великим, важливим…

Тепер важливим буде лише Господь і те, що Йому належить в серці людини.

 

Напишіть відгук