Прохання Св. Мати Уршулі Ледуховської

prayer_bible_500         Молитва.

Нам потрібно жити не для землі, але для неба, а щоб жити для неба, треба єднатися з Богом в молитві. Адже молитва — це міст, який з’єднує сьогодення з вічністю, землю з небом, людину з Богом. І тому життя монахині повинно бути життям молитви. Тому, перед усім, зі скрупульозною точністю виконуйте духовні вправи приписані нашими Конституціями. Якщо можливо, не звільняйтеся від вправ без особливої потреби. Адже це ваші обов’язки щодо Найвищого Господа. Не легковажте ними, Боже борони, а виконуйте їх з точною добросовістністю.

Хто насправді хоче, обмірковує, передбачає, той, переважно, знайде час на такі важливі обов’язки, якими є наші духовні вправи. Адже вони випрошують нам світло і Божі благодаті, і Божу допомогу, вони притягнуть на все Ваше життя Боже Благословіння. Без молитви нема життя для Бога, нема служіння Богу. Тому, Діти мої, з усією вірністю виконуйте духовні вправи, незалежно від того, чи відчуваєте радість чи сухість, коли їх виконуєте. Не для власної втіхи, а для слави Божої виконуйте Ваші вправи, мужньо змагаючись з неуважністю, з холодом, з лінивством, яке під різними приводами хоче відтягнути Вас від молитви. День у день мужньо і вірно до МОЛИТВИ!

Хто вірно дотримується мовчання, відрікається від цікавості і втручання в чужі справи, рідко коли не має часу на свої вправи. Однак, і це, винятково, часом може трапитися. Тоді, Діти мої, завжди просіть про дозвіл звільнитися від вправ. Не звикайте до свавільного звільнення від обов’язкових вправ.

Ісус Христос сказав, що треба завжди молитися, неустанно, отож не задовольняйтеся духовними вправами, приписаними Конституціями. Ні, цього, безперечно, замало для душі. Дбайте про постійне поєднання з Богом через часту добру інтенцію, часті звертання до Бога, скеровуючи думки і серед праці Вашої до Бога, Вашого Ісуса, як квітка до сонця!

Щастя душі — це перебування в Бозі і з Богом. Отоді все, що земне, видається таким малим і навіть серед турбот, клопотів, бід і терпінь цього життя, промінь з неба, промінь миру, довіри і щастя завжди присвічує.

Однак в цій безперервній молитві треба постійно вправлятися, не знеохочуватись, якщо не вдається Вам так, як хотілося б, треба знову пробувати, і хотіти, і старатися, і Бог ласкаво прийме цю працю — хоч нам видавалося б безплідну — бо з любові розпочата!

Завжди моліться з вірою. Ось моя порада, Діти мої: на початку кожної молитви не жалійте часу на акт справжньої, глибокої віри. Чим живіше пам’ятаємо, що Бог нас бачить, що перебуваємо в Його присутності, біля Його ніг молимося, пригортаємося до Його Божого Серця, тим легше і краще пройде молитва.

Моліться з безмежною довірою, але і з витривалістю: Бог напевно дасть те, про що просите, якщо це є для добра Вашої душі. Однак треба витривало молитися, хоч би цілими роками, з певністю в серці, що добрий Отець в небі дасть те, про що, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, просимо. Адже, якби ми мали сильну віру, то зуміли б гори переносити!

Моліться з гарячою любов’ю, хоч не в почуттях, однак у волі. Прагніть кохати великого Бога, Вашого доброго Отця, прагніть кохати Вашого Розіп’ятого Спасителя, прагніть кохати Святого Духа, який Вас освячує, прагніть кохати тричі благословенну Святу Трійцю, прагніть кохати Марію, Вашу Матір, а чим менше відчуваєте вогонь любові, з тим більшою наполегливістю, навіть в сухості, старайтеся виявляти Богу любов, яку не відчуваєте.

Діти мої, безперервно моліться, як каже Господь Ісус, через жертвування Господу Богу всіх Ваших дій, через часті звертання, через часте, якнайчастіше звернення погляду душі на дарохранительницю і на хрест.

Особливо рекомендую Вам одне: не зважаючи на природню нехіть, старанно користайте із втрачених хвилин (les moments perdus). Моліться, коли чекаєте, ходите по вулицях з одного місця на друге, моліться, це хвилини, коли, зазвичай, ні про що розумне не думається, думки крутяться, як в калейдоскопі: або хвилюємося турботами, або нерозсудливими планами на майбутнє. Молячись, набагато більше зробите.

Oremus — молімося, Діти мої, нічого кращого не можу Вам порадити. Нехай Ваше життя переміниться в одну молитву, і Бог буде з Вами. Через молитву знайдете Ісуса, якого кохає Ваша душа, через молитву тримайтеся Його і ніколи не відходьте від Нього!

Зосередження і мовчання

Діти мої, якщо хочете бути близько Бога, близько Вашого Ісуса, треба Вам, наскільки це можливо в нашій праці, вчитися зосереджуватись і вірно дотримуватись мовчання. Мовчання – це мир душі. Мовчіть, наскільки можете під Ваших занять, кажіть, що треба, але не говоріть без потреби.

serveimage6_15Цінуйте велике мовчання — підготовку до святого Причастя. Нехай в монастирі дбайливо дотримуються цього великого мовчання, а якщо треба говорити, то нехай це буде тихо, щоб не заважати зосередженню інших, та не відривати від Божих думок. Коли день і денна праця вже закінчилася, дзвоник закликає до мовчання тоді починається справжнє життя з Богом. Тоді, наскільки можливо, піднеси своє серце до неба, ввійди у Божий світ. Ісус Христос і Пресвята Мати, і Ангел Хоронитель, і стільки душ, які Тебе кохають, чекають Тебе. І розмовляй з мешканцями неземних країв, проси, дякуй, і довіряй кохаючому Серцю Ісуса, Серцю Марії свої турботи, острахи, надії, і радій, дихай на повні груди подихом вічності, який огорне Тебе.

О добре, дуже добре хоч на хвилинку відірватися від землі!

А протягом дня, коли зовнішня праця погли­нає Тебе, коли, часом, Ти Змушена говорити біль­ше, ніж би хотіла, і важко Тобі з’єднатися з Богом, бо мусиш думати про довірену Тобі працю, тоді старайся, щоб принаймні від часу до часу звертати серце до Господа, щоб сказати Йому, що кохаєш Його, щоб відновити добру інтенцію, що все, що робиш, робиш для того, щоб сподобатися Твоєму Ісусу, що тільки для Ісуса є ціле Твоє життя, будь-яка праця, тільки для Нього! Таке піднесення серця до Бога, хоча б від часу до часу, перемінює Твою роботу в молитву, Твоє земне життя — в надприродне і Боже.

Не думай, що відразу дійдеш до цього зосе­редження і з’єднання з Богом — о ні! Це праця довгих років. Вранці візьми собі постанову, що протягом дня при нагоді, як, наприклад, перехо­дячи з одного місця на друге, від однієї роботи до другої, хочеш звернути серце до Бога. Під час іспиту совісті подивись, чи виконала цю постанову, і знову постановляй, проси про благодать з’єднання з Богом. Працюй, не знеохочуйся, навіть, якщо не бачиш поступів. Поволі, навіть не помітиш, що душа щораз тісніше буде з’єднана з Богом, що Твоє життя буде щораз більше концентруватися на Христі.

Отже, старайся випрацювати це святе зосередження, уникай непотрібних розмов, уникай непотрібної цікавості. Навіщо Тобі про все знати ? Чим менше будеш знати про те, що навколо Тебе діється, тим легше Тобі підтримати зосередження. Далі — не втручайся в справи інших — цим уникнеш багатьох тривог і зможеш спо­кійно працювати і молитися. „Ni voir, ni etre vue,ignoreret etre ignoree ” (фр.: Не бачити, бути непомітною; не знати і бути невідомою).

Щаслива душа, яка може вести таке життя! Забути про світ, передусім про себе, тихенько жити тільки для Ісуса, з Ним, в Ньому. Дійдеш до цього — до цього раю на землі — терпляче і витривало вправляючись в мовчанні і зосеред­женні!

                              СВ. МАТИ УРШУЛЯ ЛЄДУХОВСЬКА

Напишіть відгук