Відкрий своє серце Богу

00425127Кожної неділі, я приходжу до храму, щоб запросити Ісуса до свого життя, до свого серця. Бо бачу, що моє життя без нього не має сенсу. Що все те, що роблю, не приносить жодної радості, жодного щастя, якщо воно все не виповнене самим Господом Богом. І Бог не покидає нас, Він кожної неділі спішить до мене з допомогою.
І в сьогоднішній Євангелії, ми вже на самому початку зустрічаємо Ісуса, який є в дорозі. Це означає, що Ісус ніколи не сидить, Він весь час спішить мені на допомогу. Попередньої неділі, ми теж читали, як добрий самарянин, який є образом самого Христа, теж знаходився в дорозі. Тобто Ісус ніколи не відпочиває, Він весь час іде, несе свою любов, своє милосердя, своє спасіння для мене.


Написано, що прийшов Він до одного села. Хто є цим селом? Цим селом дорогі є наше серце, це ми є тим селом, до якого приходить Ісус. Ісус приходить до нас, щоб наповнити нас своєю любов’ю, щоб дати нам своє слово. І жили в цьому селі дві сестри – Марта і Марія. Марта клопоталася про те, щоб добре прийняти Ісуса, Марія натомість уважно слухала слів Ісуса. Дорогі, в кожному з нас живе цих дві сестри. Одна сестра – це наша активність. А друга сестра – це наша зосередженість, це наша уважність на Боже Слово.
Ми не можемо сказати, що якоїсь із сестер не потрібно в нашому житті. І одна і інша сестра потрібна для мого життя. Як я можу сказати, що мені не потрібно Марти. Це означає сказати, що мені не потрібно працювати, приїжджати до вас, різні акції організовувати. І ти так само не можеш сказати. Не можеш сказати, що мені не потрібно заробляти гроші, ходити на роботу, варити їсти, прибирати і т.д. Ми так не можемо сказати, бо ми не ангели, ми люди, які живемо на землі де потрібно працювати, щоб жити, щоб прогодувати сім’ю.
Ісус не говорить сьогодні, що мені не потрібно бути активним, Він лише хоче звернути мою увагу, що є ще щось важливіше, ніж всі ці клопоти мого життя. Що не може моя активність забрати весь мій час, всі мої сили, мої думки, моє серце. Власне, що Марта робила добрі речі, звичні для кожної людини на цій землі. Якщо ти працюєш, то я не можу тобі сказати, що ти щось погане робиш. Але питання, чи ця праця не перешкоджає тобі в тому, щоб віддати шану Богові? Чи маєш ти час прийти щонеділі на Божу Службу? Чи маєш час на молитву щоденну? Час на читання Слова Божого? Тобто чи маєш час на слухання Ісуса?
Написано, що Марія сіла при ногах Ісуса. Ноги означають якусь діяльність. У випадку Ісуса це лише добра діяльність, тобто несіння цього добра іншим. Це те, що я говорив на початку. А сісти біля Ісуса – це означає навчитися від нього нести це добро іншим. Наша діяльність тоді буде наповненою самим Ісусом. Ми вже не будемо самі виконувати усієї тієї праці, а в ній буде присутній сам Господь. Ми будемо відчувати, як Він нам допомагає, як Він благословляє нам нашу працю, нашу діяльність.
І ще, що дуже цікаво в цій Євангелії, то це те, що Марія не відповідає на засудження в свою сторону. Христос відповідає замість неї. А отже, коли я почну слухати Господа у своєму житті, коли навчуся затриматися, щоб його почути, то вже не я буду говорити, а сам Господь буде говорити моїми устами. Якщо раніше я міг би за таке проклинати, то зараз я спокійно можу відповісти, можу також пробачити. Але це все можливо лише тоді, коли в серці є Господь.
«Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї». Марта не вибрала погану частку. Про що тут йдеться. Те що вибрала Марта несе якесь заняття, яке колись після смерті вже не треба буде робити. Людина, коли щось робить, то вона вся в клопотах, її думки повністю заповненні роботою, яку їй треба зробити. І таким чином там взагалі не знаходиться місця для Бога, щоб про нього подумати, щоб коли якась трапиться незрозуміла ситуація або важка ситуація, я не забувся, що я не сам, що біля мене є Ісус. І власне, що Марія вибрала собі найкращу частку – приймання та розкошування в любові самого Бога, що після смерті надалі продовжиться. Тобто можна сказати, що для Марії вже розпочалося це небо. Для неї не є важким жодний клопіт, бо в ній є сам Господь, передусім в думці. Вона завжди пам’ятає про Нього.
Дуже гарно говорить про це святий Августин: «Марто, прагнеш нагодувати смертельні тіла, а навіть святі, але коли прийдеш до Батьківщини, чи знайдеш там подорожуючого, щоб його прийняти? Чи знайдеш голодного, щоб його нагодувати? Чи знайдеш спраглого, щоб його напоїти? А може хворого, щоб його відвідати? Померлого, щоб його поховати? Цього всього там не буде. А що ж там буде? Те, що вибрала Марія. Там не ми будемо годувати, а нас будуть годувати».
Дорогі, нам не потрібно, ні про що клопотатися в цьому світі, Бог про все подбає і все зробить. Але Він зможе це зробити лише тоді, коли я дам йому місце у своєму серці, коли уважно та з покорою прислухаюся, що Він хоче мені сказати.

о.Олександр Бурмістров

Напишіть відгук