17 червня СВ. АЛЬБЕРТА ХМЕЛЬОВСЬКОГО

paste3Адам Іларій Хмельовський народився у збіднілій поміщицькій родині. Мама присвятила сина Богові під час паломництва, коли той мав шість років. Батьки незабаром померли, отож Бог залишився єдиним опікуном Адама.

Хлопчик виховувався в кадетському корпусі в Петербурзі, потів навчався у Варшаві, зрештою в Пулавах, де разом з іншими студентами сільськогосподарчо-лісничого інституту взяв участь у Січневому повстанні. Був поранений, оперований у польових умовах, кульгав решту життя. Потрапив у полон, а потім, стараннями родичів, виїхав із царської Росії. Судячи з історичних даних, до совєтів у Росії панувала повна демократія: аби уникнути переслідувань за участь у повстанні, юнака відпустили геть подалі з очей, у Париж, потім у Бельгію, навчатися малювання.

Він став «польським фра Анджеліко». Його найвідоміший образ Христа – «Ecce Homo».ChmielowskiAdam.1881.EcceHomo У Російську імперію він повернувся 1874 року, після проголошення амністії. Відбув реколекції у єзуїтів в Тернополі, був ними сильно вражений, але новіціат у єзуїтів закінчився для нього 1882 року сильною депресією, навіть справа дійшла до лікування. З лікарні в Кульпаркові, поблизу Львова, він подався до брата, на Поділля, де серед краси природи Адам захопився францисканською духовністю, віднайшов душевну рівновагу, а також контакт із францисканськими терціаріями. (також і в Кам’янці-Подільському) Переїхавши 1884 року до Кракова, підгодовував бідних за кошти, отримані від продажу картин, а його майстерня стала притулком для бездомних. Він пізнав їхнє життя, яке вони провадили по міських опалюваних нічліжках, і пізнане стало поворотом у його долі: Адам Хмельовський передумав бути художником-філантропом і безпосередньо зайнявся нічліжками та бездомними, допомагаючи відкиненим людям нести тягар їхньої моральної та матеріальної бідності.

25 серпня 1887 року він одягнув францисканський терціарський хабіт і прийняв ім’я Альберта. Роком пізніше склав обітниці на руки кардинала Альбіна Дунаєвського, і цей день вважається заснуванням Згромадження Братів ІІІ Ордену св.Франциска, Служителів Убогим, яких ще звуть альбертинами. Це згромадження перейняло у міської влади Кракова опіку над чоловічою нічліжкою по вул.Пекарській, а за рік група співпрацівниць Брата Альберта взялася провадити нічліжку для жінок. Керівниця групи, с.Бернардина Яблонська, стала засновницею сестер-альбертинок.

3fcff935300f0bc436c779de7f2e817fФормаційним домом для цих згромаджень стала пустельня біля Закопаного; новіціат був дуже суворий, аби слабкі одразу відпадали. Послуга вбогим вимагала міцного здоров’я. Брат Альберт, попри своє каліцтво, багато подорожував і всюди старався засновувати нові притулки для вбогих. За його життя постав 21 такий осередок. Своїм співбратам і співсестрам залишив заповіт жити у крайній убогості, нічим матеріально не «стаючи вище» за тих, кому вони присвячували свої життя у служінні. Помер у Кракові, в тій само нічліжці, яку провадили альбертини. Його ще за життя вважали святим.

В іконографії зображається в сіро-коричневому орденському вбранні, однією рукою пригортає бідняка, або ж ламає і роздає хліб.

Джерело: CREDO

Напишіть відгук